Черевний тиф: симптоми, діагностика, профілактика, лікування

Черевний тиф

Черевний тиф відноситься до тяжких інфекційних захворювань, яке вражає шлунково-кишковий тракт, печінку, селезінку, кровоносні судини. Черевний тиф протікає з вираженою інтоксикацією.

Збудник цієї хвороби - бактерія S.typhi, дуже стійка в навколишньому середовищі. В організмі людини вона виробляє сильний токсин, який і визначає всі симптоми і тяжкість захворювання.

Заразитися черевним тифом можна тільки від хворої людини або здорового носія патогенної бактерії.

Шляхи передачі черевного тифу

Симптоми черевного тифу

поступовий початок з загальне нездужання і слабкість;
підвищення температури тіла, яке теж носить поступовий характер. Максимальні значення лихоманка досягає лише до третього-п`ятого дня захворювання;
наростання симптомів інтоксикації: слабкість, відсутність апетиту, безсоння;
зневоднення організму: суха шкіра, обкладений язик з відбитками зубів з боків, спрага;
стілець нестійкий, пронос може змінюватися запором.

Поступово температура піднімається до 39,5-40 градусів і може зберігатися на цьому рівні тривалий час (до двох тижнів). Приблизно в цей час у хворого виникає так званий тифозний статус - загальмованість, оглушення, марення, порушення сну, галюцинації, тремтіння кінцівок.

Ознаки черевного тифу

Черевний тиф має типову клінічну картину, по якій можна легко розпізнати це захворювання.

Характерні ознаки черевного тифу

типова лихоманка - високі значення температури, які мають характерні добові коливання;
тифозна висип на передній черевній стінці і з боків грудної клітки. Висип округла, має чіткі обриси і не яскрава.
збільшення печінки і селезінки;
хворобливість і здуття живота;
збільшення лімфатичних вузлів в черевній порожнині, що проявляється укороченням перкуторного звуку в правій нижній частині живота;
ураження нервової системи: тифозний статус, ознаки, характерні для менінгіту та енцефаліту.

Діагностика черевного тифу

Ми вже підкреслювали типовість проявів черевного тифу, що полегшує виявлення цієї болезні.Діагностіка черевного тифу будується на аналізі даних анамнезу (контакт з хворою людиною), типових симптомів і даних лабораторного дослідження.

Для цього роблять аналіз крові на черевний тиф. Кров з вени висівають на живильне середовище і через 4-5 днів отримують відповідь.

Аналіз на черевний тиф можна зробити і швидше. Для цього в крові визначають титр антитіл до збудника черевного тифу. Ці дані є допоміжними і трактуються в поєднанні з клінічними проявами захворювання.

Крім крові, для діагностики черевного тифу досліджують сечу і кал. У разі, коли людина вже перехворів схожим захворюванням, для підтвердження діагнозу досліджують вміст дванадцятипалої кишки, так як там бактерії зберігаються найдовше.

Лікування черевного тифу

При найменшій підозрі на черевний тиф необхідна екстрена госпіталізація хворого в інфекційне відділення. Дуже важливо правильно налагодити режим хворого. Для профілактики ускладнень призначається постільний режим аж до сьомого дня нормальної температури. Ходити видужуючому дозволяють тільки після 10-12 днів нормальної температури.

Важлива сувора дієта - їжа повинна бути рідкою, протертою, легко засвоюватися і містити всі необхідні вітаміни. Зазвичай це бульйони, кисломолочні продукти, протерті м`ясо, рідкі каші, соки.

Лікування черевного тифу неможливо без антибіотиків. Тифозна паличка чутлива до ампіциліну та його похідних, левоміцетину, бісептол. Зараз розроблена і вакцина проти черевного тифу.

Як уже зазначалося, тяжкість захворювання обумовлена ендотоксинів, тому при лікуванні обов`язково проводять інфузійну терапію гемодез, реополіглюкіном і іншими розчинами. За свідченнями приєднують серцево-судинні препарати, снодійні, вітаміни.

Наслідки черевного тифу

Самим несприятливим наслідком черевного тифу є смертельний результат. До винаходу антибіотиків тиф був практично смертельним захворюванням. Зараз такий несприятливий результат чаші спостерігається у ослаблених хворих або маленьких дітей.

Інший наслідок захворювання - бактеріоносійство або повторне зараження. Збудник черевного тифу дуже стійкий і часто навіть після курсу антибактеріальної терапії залишається жити в жовчних протоках печінки. При зниженні імунітету клінічна картина черевного тифу може повторитися. Така людина може виділяти S.typhi і бути небезпечним для оточуючих. Для профілактики цих наслідків виписку хворих на тиф проводять не раніше 23 дня після нормалізації температури. Серед аналізів обов`язковим є дослідження вмісту дванадцятипалої кишки.

Ускладнення черевного тифу

З боку шлунково-кишкового тракту це кишкова кровотеча або перфорація стінки кишечника з розвитком перитоніту.
З боку нервової системи може розвинутися менінгоенцефаліт.
З боку інших органів - міокардит, пневмонія, тромбофлебіт, отит, холецистит, остеомієліт та ін.

Наслідки черевного тифу можуть проявлятися через кілька місяців, після клінічного одужання. Саме тому перехворіли цією інфекцією повинні тривалий час регулярно спостерігатися у лікаря.

Профілактика черевного тифу

Профілактика черевного тифу - це основний спосіб боротьби з цим захворюванням. Вона включає цілий комплекс заходів, багато з яких строго контролюються системою охорони здоров`я.

Основні заходи профілактики черевного тифу

дотримання санітарних норм - правил постачання і контролю за водою, правил транспортування та реалізації харчових продуктів, виховання гігієнічних навичок;
контроль за станом здоров`я окремих груп населення, від яких залежить масове поширення черевного тифу. Це медичні працівники, працівники громадського харчування та харчової промисловості, працівники водонапірних станцій, комунального обслуговування. При надходженні на роботу на дані підприємства обов`язковим стає аналіз калу і крові на черевний тиф.
вилікувалися від черевного тифу людей виписують з лікарні тільки після п`ятикратного негативного аналізу калу і сечі і одноразового негативного аналізу вмісту дванадцятипалої кишки. Далі в поліклініці такі люди здають аналіз на черевний тиф щомісяця протягом трьох місяців. Після цього проводиться повторне дослідження вмісту дванадцятипалої кишки і серологічне дослідження крові. Такі люди повинні регулярно вимірювати температуру тіла і при найменшому погіршенні стану здоров`я (навіть якщо це викликано звичайної застудою) повинні здавати весь комплекс аналізів на черевний тиф.
при контакті з хворим на черевний тиф необхідно суворе медичне спостереження протягом 21 дня. При цьому проводять дослідження крові, сечі і калу на черевний тиф для своєчасного виявлення захворювання. Також, всім особам, хто був у контакті з хворим, призначають черевнотифозний бактеріофаг. Може використовуватися і брюшнотифозная вакцина.
в осередку інфекції обов`язковим є проведення дезінфекції.

Таким чином, черевний тиф - це важка інфекція, яку складно вилікувати, і ще складніше займатися профілактикою. З розвитком сучасного суспільства захворюваність на черевний тиф значно знизилася. Це сталося завдяки комплексним, дорогим заходам профілактики. Але розслаблятися не варто, адже брюшнотифозная паличка поширена повсюдно і дуже стійка у зовнішньому середовищі. Це може привести до інфікування при недотриманні правил гігієни або контакті з хворою людиною або бактеріоносієм.

Рекомендуємо до прочитання