Тривожність у дітей молодшого шкільного віку

Шкільна тривожність привертає до себе увагу, оскільки є однією зі звичайних неприємностей. Вона виступає яскравим показником шкільної дезадаптації дитини, негативно впливає на всі сфери його життєдіяльності: на навчання, на здоров`я, на неспеціалізований рівень добробуту. Діти з вираженою тривожністю проявляють себе по-різному. Одні ні при яких обставинах не порушують правила поведінки і незмінно готові до уроків, інші некеровані, неуважні, невиховані. Дана неприємність на сьогодні актуальна, над нею можливо і необхідно працювати. Головним буде те, що формування почуттів, виховання моральних почуттів допомагатиме ідеального відношенню людини до навколишнього світу, суспільству, сприяти становленню гармонійно розвиненої особистості.

Завантажити:

Тривожність і її особливості у дітей

молодшого шкільного віку

Шкільна тривожність привертає до себе увагу. так як є однією зі звичайних неприємностей. Вона виступає яскравим показником шкільної дезадаптації дитини, негативно впливає на всі сфери його життєдіяльності: на навчання, на здоров`я, на неспеціалізований рівень добробуту. Діти з вираженою тривожністю проявляють себе по-різному. Одні ні при яких обставинах не порушують правила поведінки і незмінно готові до уроків, інші некеровані, неуважні і невиховані. Дана неприємність на сьогодні актуальна, над нею можливо і необхідно працювати. Головним буде те, що формирова ня почуттів, виховання моральних почуттів допомагатиме ідеального відношенню людини до навколишнього світу, суспільству, сприяти становленню гармонійно розвиненої особистості.

Тривожність, як прояв емоційної сфери

Емоції і емоції відображають справжню реальність у формі переживань. Різні форми переживання емоцій (емоції, настрої, стреси і д. Р.) Спільно утворюють емоційну сферу людини. Виділяють такі види емоцій, як моральні, естетичні та інтелектуальні. За класифікацією, запропонованої К.Е. Изардом, виділяються емоції фундаментальні і похідні. До фундаментальних відносять: інтерес-хвилювання, сказ, радість, здивування, горе-страждання, відраза, презирство, страх, сором, провину. [1, с.31, 64] Решта - похідні. З сполуки фундаментальних почуттів з`являється таке комплексне емоційний стан, як тривожність, яка може поєднувати в собі і страх, і сказ, і провину, і інтерес-збудження. [1, с. 35]
Тривожність - це схильність індивіда до переживання тривоги, темперамент ная низьким порогом походження реакції тревогі- один з основних параметрів індивідуальних відмінностей. [2, с.524]
Певний рівень тривожності - це особливість активної діяль- ності особистості. У кожної людини існує свій оптимальний рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні, є значним компонентом самоконтролю і самовиховання. Але, підвищений рівень тривожності є суб`єктивним проявом неблагополуччя особистості. Прояви тривожності в різних ситуаціях не є одноманітними. В одних випадках люди ведуть себе тривожно незмінно і всюди, в інших вони виявляють свою тре вожность тільки іноді, в залежності від складних обсто- ятельств. Стабільні прояви властивостей особистості прийнято називати особистісною тривожністю і пов`язувати з наявністю у людини відповідної особистісної риси (особистісна тривожність). Це стійка індивіду- альна риса, яка відображає схильність суб`єкта до трево- ге і передбачає наявність у нього тенденції приймати досить широке коло ситуацій як загрозливий, відповідаючи на кожну з них ви- поділеній реакцією. Як схильність, особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, що розцінюються людиною як страшні, пов`язані зі специфічними ситуаціями погрози його престижу, самооцінці, самоповазі.
Прояви пов`язані з конкретною зовнішньою обстановкою називають ситуа- нормативними, а особливість особистості виявляє для того щоб роду тривожність, позначають як ситуаційна тривожність. Цей стан характеризується суб`єктивно пережитими почуттями: напругою, тривогою, оза- боченностью, нервозністю. Такий стан з`являється як емоційна реакція на стресову ситуацію і можливо різним за інтенсивністю та динамічним у часі.
Категорії особистості, якісь прийняті вважати високотревожних, схильні приймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності у широкому діапазоні ситуацій і реагувати дуже напружено, вираженим состоя- ням тривожності. [12, с. 524].
Поведінка повишеннотревожних людей в діяльності, спрямованої на досягнення успіхів, має такі особливості:

Тривожність у дітей молодшого шкільного віку

- Високотревожние індивіди емоційно гостріше реагують на сообще-ня про невдачу, ніж нізкотревожние;

- Високотревожние люди гірше, ніж нізкотревожние, працюють в стресових ситуаціях або в умовах нестачі часу, відведеного на рішення якої-небудь задачі;

- характерна риса високотревожних людей- боязнь невдачі. Вона доміні- рует у них над прагненням до досягнення успіху;

- для високотревожних людей більшою стимулюючої силою є повідомлення про успіх, ніж про невдачу;

- нізкотревожних людей більше стимулює повідомлення про невдачу;

Діяльність людини в конкретній ситуації залежить не тільки від самої ситуації, а від наявності або відсутності у нього особистісної тривожності, а й від ситуаційної тривожності, що з`являється у даної людини в даній

ситуації під впливом складних подій.
Дія ситуації визначають оцінку їм посталої ситуації. Ця оцінка, зі свого боку, призводить до певних (активізація роботи автономної нервової системи і посилення стану ситуаційної тривожності разом з очікуваннями можливої невдачі). Та ж когнітивна оцінка ситуації одночасно і машинально призводить до реакції організму на загрозливі стимули, що веде до появи відповідних відповідних реакцій, спрямованих на зниження з`явилася ситуаційної тривожності. Результат усього цього відбивається на що робиться діяльності. Ця діяльність перебуває в яскравій залежності від стану тривожності, яке не вдалося подолати за допомогою вжитих відповідних реакцій. і адекватноїкогнітивної оцінки ситуації.
Так, діяльність людини в породжує тривожність ситуації безпосередньо залежить від сили ситуаційної тривожності, підпри- зайнятих для її зниження, точності когнітивної оцінки ситуації.

Обставини походження тривожності і особливості її прояву у дітей середнього шкільного віку

Емоції займають важливе місце в житті дітей: допомагають сприймати дійсність і реагувати на неї. Проявляючись у поведінці, вони інформують дорослого про те, що дитині подобається, сердитий або засмучує його. Негативний фон дитини характеризується пригніченістю, поганим настроєм, розгубленістю. Однією з причин їхнього для того щоб емоційного стану дитини можливо прояв підвищеного рівня тривожності. Під тревожнстью в психології знають схильність людини хвилюватися тривогу, тобто емоційний стан, що з`являється в ситуаціях невідомої небезпеки і проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій. Тривожні люди живуть, відчуваючи постійний, безпричинний жах. Вони досить часто задають собі питання: А що якщо що-небудь станеться? Підвищена тривожність може дезорганізувати будь-яку діяльність, що в свою оче ред, веде до низької самооцінки, невпевненості в собі. Так, це емоційний стан може виступати в якості одного з меха- низмов розвитку неврозу, оскільки сприяє поглибленню особистісних протиріч (наприклад, між великим рівнем домагань і низькою самооцінкою).
Все що характерно для тривожних дорослих, можна віднести і до тривожним дітям. У більшості випадків це досить не впевнені в собі діти, з нестійкою самооцен кой. Незмінно випробовується ними почуття страху перед маловідомим приво- дить до того, що вони дуже рідко проявляють ініціативу. Будучи послушни- ми, вважають за краще не привертати увагу оточуючих, поводяться приблизно і вдома, і в школі, намагаються точно виконувати вимоги роди- телей і викладачів - не порушують дисципліну. Таких дітей називають скромні ми, сором`язливими.

Яка ж етіологія тривожності? Як ми знаємо, що передумовою вознікнове ня тривожності є підвищена чутливість (сензитивність). Але не кожна дитина з підвищеною чутливістю робиться тривожним. Дуже багато залежить від способів спілкування своїх батьків з дитиною. Час від часу вони можливо допоможуть формуванню тривожної особистості. Наприклад, висока ймовірність виховання тривожного дитини батьками, здійснювала-вляющімі виховання за типом гиперпротекции (надмірна турбота, багато обмежень і заборон, постійне одергивание). Посиленню в дитині тривожності можливо допоможуть такі фактори, як завищені вимоги з боку своїх батьків і викладачів, оскільки вони викликають ситуа- цію хронічної неуспішності. Стикаючись з постійними расхожденія- ми між своїми реальними можливостями і тим більшим рівнем досягнень -Женя, якого очікують від нього дорослі, дитина відчуває занепокоєння, яке легко переростає в тривожність. У разі якщо у дитини поліпшується тре вожность, з`являються страхи - неодмінний супутник тривожності, то зможуть розвинутися невротичні риси. Невпевненість в собі, як риса характеру - це самоунічтожітельная установка на себе, на свої сили і можливості. Тривожність як риса характеру - це песимістична установка на життя, в той час, коли вона представляється як сповнена загроз і небезпек. Невпевненість породжує тривожність і нерішучість, а вони, зі свого боку, формують відповідний темперамент.
Так, боязкий в собі, схильний до сумнівів і коливань, боязкий, тривожний дитина нерішучий, несамостійний, часто інфан- тілен.робкій, тривожний людина незмінно недовірливий, а помисливість породжує недовіру до інших. Така дитина побоюється інших, чекає напа- дення, глузування, образи. Він не успішний. Це сприяє утворенню реакцій психологічного захисту у вигляді агресії, спрямованої на інших. Так, один з найвідоміших способів, який досить часто вибирають тривожні діти, заснований на нескладному умовивід: щоб нічого не бояться, необхідно зробити так, щоб боялися мене. Маска агресії ретельно приховує тривогу не тільки від оточуючих. але і від самої дитини. Однак в глибині душі у них - все та ж тривожність, розгубленість і невпевненість, відсутність жорсткої опори.
Крім цього реакція психологічного захисту виражається у відмові від спілкування і уникнення осіб, від яких виходить загроза. Така дитина самотній, замк- нут, малоактивний. Основним джерелом тривог молодших школярів з`ясовується сім`я. В майбутньому, вже для підлітків така роль сім`ї істотно значно уменьшается- але в два рази зростає роль школи. Дитина відчуває переживання соціального стресу, страху самовираження, страху невідповідності очікуванням оточуючих та ін. Дитина починає комплексувати, відчувати почуття розгубленості і тривоги.

Особливості шкільної тривожності у дітей середнього шкільного віку

Тривожність як психічна властивість має помітну вікову специфіку. Для кожного віку властиві області действотельності, якісь призводять до тривоги у дітей. Серед неспеціалізованих обставин походження тривожності у дітей шкільного віку це внутрішньоособистісні конфлікти, пов`язані з оцінкою власної успішності, сімейні та внутрішньошкільні конфлікти, соматичні порушення.

Можливо виділити специфічні обставини тривожності на цьому віковому етапі. Стійким особистісним утворенням тривожність робиться до підліткового віку. У підлітковому віці тривожність починає опосредоваться Я-концепцією дитини, стаючи фактично особистісним властивістю (Прихожан А.М. 1998). У дитини Я-концепція суперечлива і призводить до у власній самооцінці. Тривожність з`являється як наслідок фрустрації потреби сталого задовільного ставлення до себе.

Значне збільшення рівня тривожності в підлітковому віці пов`язане з формуванням психоастенічний акцентуації характеру. У дитини легко з`являються побоювання, страхи, хвилювання. У разі якщо присутній недолік хвилювання, то дитина може відмовитися від діяльності, яка йому важка. При психастенической акцентуації ускладнено ухвалення рішень. Через низьку впевненості в собі спостерігаються труднощі в спілкуванні.

Тривога починає впливати лише з підліткового віку, в той час, коли вона може стати мотиватором діяльності, підміняючи собою інші потреби і мотиви.

Тривожності схильні як хлопчики, так і дівчатка, в дошкільному віці більш тривожні хлопчики, до 9-11 років тривожність можливо співвіднести, а після закінчення 12 років відбувається збільшення тривожності у дівчаток. Тривога дівчаток відрізняється від тривоги хлопчиків: дівчаток турбує взаємовідношення з іншими людьми, хлопчиків примус у всіх його аспектах. (Захаров А.И. 1997, Кочубей Б.І. Новиков Е.В. 1998).

Так можливо подчернуть, що дитяча тривожність на кожному етапі вікового розвитку спеціфічна- тривожність як стійка особистісна риса формується лише в підлітковому возрасте- в шкільному віці рівень тривожності в середньому вище у дівчаток (якщо порівнювати з хлопчика -ми).

Прояв шкільної тривожності в поведінці учнів

Шкільна тривожність може проявлятися в поведінці різними методами. Це ймовірно і пасивність на уроках, і збентеження при зауваженнях вчителя, і скутість при відповідях. При наявності таких показників, в силу величезних емоційних навантажень, дитина частіше хворіє. У школі на перерві такі діти нетовариські, фактично не вступають в тісні контакти з дітьми, але в один момент знаходяться серед них.

Серед показників шкільної тривожності можливо виділити типові прояви, характерні для молодшого підліткового віку:

Відео: Тривожність. Причини шкільної неуспішності дітей 6-7 років. Відео-замітки Олени Шишкіної

-погіршення соматичного здоров`я проявляється в безпричинних головних болях, збільшенні температури. Такі погіршення трапляються перед контрольними роботами;

-небажання ходити в школу з`являється в зв`язку з недостатньою шкільною мотивацією. Ті, що навчаються початкової школи, в більшості випадків, не йдуть далі міркувань на цю тему, а з переходом в школу зможуть з`явитися епізодичні прогули в дні контрольних робіт, нелюбимих предметів і викладачів;

Тривожність у дітей молодшого шкільного віку

-зайва старанність при виконанні завдань, в той час, коли дитина по ніс -колько раз переписує один і також завдання. Це можливо пов`язано з прагненням бути краще за всіх;

Відео: Проблема тривожності у школярів та шляхи її корекції

-відмова від суб`єктивно нездійсненних завдань. У разі якщо якесь завдання не виходить, дитина може припинити його робити;

-дратівливість і агресивні прояви зможуть проявлятися в зв`язку зі шкільним дискомфортом. Тривожні діти огризаються у відповідь на зауваження, б`ються з однокласниками, проявляють образливість;

-зниження концентрації уваги на уроках. Діти перебувають в світі власних думок і ідей, якісь не призводять до. Це стан є для них комфортним;

-втрата контролю над фізіологічними функціями в стресогенних ситуаціях, зокрема різні вегетативні реакції в тривожать ситуаціях. Наприклад, дитина червоніє, відчуває тремтіння в колінах, у нього з`являється нудота, запаморочення;

-нічні страхи, пов`язані зі шкільним життям і дискомфортом;

Тривожність у дітей молодшого шкільного віку

-відмова відповідати на уроці характерний, в разі якщо тривожність сфокусована близько ситуації перевірки знань, це проявляється в тому, що дитина відмовляється брати участь у відповідях і намагається бути максимально непомітним;

-відмова від контакту з викладачем або однокласниками (або зведення їх до мінімуму);

-надцінність шкільної оцінки. Шкільна оцінка є зовнішнім мотиватором навчальної діяльності і з часом втрачає свій стимулюючий ефект, стаючи самоціллю (Ільїн Є.П. 1998) .обучающегося цікавить не навчальна діяльність, а зовнішня оцінка. Але, до середини підліткового віку цінність шкільної оцінки зникає і втрачає мотивуючий потенціал;

-прояв негативізму і демонстративних реакцій (на адресу викладачів, як спроба вразити однокласників). Деякими підліткам ками спроба вразити однокласників своєї смелос- ма або принциповістю розцінюється як метод взяти особистісний ресурс співволодіння зі станом тривоги.

Виходячи з вище перерахованого, можливо зробити наступні висновки: