Доповідь для педагогів «психологія взаємин в колективі»
Відео: Психологічні проблеми взаємовідносин в колективах. лекція 1
Доповідь для педагогів «Психологія взаємин у колективі»
Ніна Булахова
Доповідь для педагогів «Психологія взаємин у колективі»
Доповідь для педагогів на тему: «Психологія взаємин у колективі»
Одним з найважливіших питань, що розглядаються в психології в даний час є проблема взаємин в колективі.
Соціально-психологічний клімат - це комплексне емоційно-психологічний стан професійного колективу, що відображає ступінь задоволеності працівників різними факторами життєдіяльності, висловлює загальний настрій і ступінь задоволеності працівників організацією особистої праці, відносинами з іншими співробітниками і загальним рівнем організованості в організації або колективі. Такий настрій співробітників причинно обумовлений внутрішньоорганізаційними, внутрісистемними факторами і щодо нейтральний по відношенню до позасистемних впливам (формам проведення дозвілля, сімейних і побутових чинників і т. Д.) [45, 123 с].
Відео: Урок 5 Знання з психології взаємин в колективі
Структура соціально-психологічного клімату визначається системою сформованих в колективі відносин між його членами і може бути охарактеризована елементами, що представляють собою синтез суспільних та міжособистісних відносин. Через суспільні відносини розкривається соціальний зміст особистих відносин людей в колективі. Це виробничі, політичні, правові, етичні, естетичні відносини. Міжособистісні відносини - це організаційно-технологічні взаємодії, статусно-рольова взаємозв`язок, адміністративно-психологічний взаємовплив, емоційно-логічне взаємопізнання. Вони виникають на основі предметно-практичної діяльності колективу, задаються матеріально-технічними, організаційно-управлінськими та іншими умовами його життєдіяльності. Єдність змісту суспільних і міжособистісних відносин, як вважає В. В. Бойко, постає у вигляді взаємовідносин людей (співпраці, змагання, згуртованості, сумісності, дружби, злагоди, а також у вигляді якостей особистості, від яких залежать психологічні особливості спілкування людей в колективі [ 8, 89 c].
Задоволеність взаєминами по горизонталі (з товаришами) і по вертикалі (з керівниками) розглядається як важливий показник соціально - психологічного клімату в трудовому колективі. Показники задоволеності взаєминами по горизонталі тісно пов`язані з частотою обговорення в колективі питань, безпосередньо пов`язаних з роботою, а також з частотою контактів членів колективу у вільний від роботи час. У самій офіційній обстановці між людьми так чи інакше складаються особисті стосунки і вони не можуть не впливати на загальну атмосферу в колективі, на загальний характер, стиль, тон взаємин в групі [11, 77 c].
Розвиток групи. Загальні якості групи
Безпосередньо загальні якості групи:
Интегративность - міра єдності, неподільності, спільності членів групи один з одним, (відсутність інтегративності - роз`єднаність, дезінтеграція).
Мікроклімат визначає самопочуття кожної особистості в групі, її задоволеність групою, комфортність перебування в ній.
Референтні - ступінь прийняття членами групи групових еталонів.
Лідерство - ступінь ведучого впливу тих чи інших членів групи на групу в цілому в напрямку здійснення групових задач.
Інтрагрупповая активність - міра активізації групової складових її особистостей.
Інтергрупповой активність - ступінь впливу даної групи на інші групи [2, с. 240].
Крім цих якостей розглядаються ще і такі:
- спрямованість групи - соціальна цінність прийнятих нею цілей, мотивів діяльності, ціннісних орієнтацій і групових норм;
- організованість - реальна здатність групи до самоврядування;
- емоційність - міжособистісні зв`язки емоційного характеру, що переважає емоційний настрой групи;
- інтелектуальна комунікативність - характер міжособистісного сприйняття і встановлення взаєморозуміння, знаходження спільної мови;
- вольова комунікативність - здатність групи протистояти труднощам і перешкодам, її надійність в екстремальних ситуаціях.
Проблема розвитку групи ніколи не ставилася з метою з`ясувати різні рівні цього розвитку, і, далі, розкрити специфіку різних параметрів групової діяльності на кожному з цих рівнів. Разом з тим без такого підходу картина розвитку групи не може бути повною. Цілісне уявлення про розвиток групи по характеристиці групових процесів допускає і більш дрібний аналіз, коли окремо досліджується розвиток групових норм, цінностей система міжособистісних відносин і т. Д. З точки зору соціальної психології дослідження характеристик великих соціальних груп наштовхується на цілий ряд труднощів. Багатство методик вивчення різних процесів в малих групах часто контрастує з відсутністю подібних методик для дослідження, наприклад, психологічного образу класів, націй і інших груп такого роду. Звідси іноді народжується переконання, що спільність психології великих груп не піддається науковому аналізу. Відсутність традиції в такому дослідженні ще більш зміцнює такі погляди. Разом з тим, соціальна психологія в точному значенні цього слова, без розділу про психологію великих соціальних груп, взагалі не може претендувати на успіх [2, с. 242].
Соціально-психологічні особливості і типи
Відео: Закони колективу
взаємовідносин в колективі
Основа успіху будь-якої сучасної колективної діяльності - відносини співробітництва і взаємодопомоги в противагу конфлікту і конфронтації. Поведінка, що орієнтується на спільну діяльність, передбачає наявність певних передумов. В якості умов формування кооперативної взаємозалежності виділяються:
Свобода і відвертість інформаційного обміну;
Взаємна підтримка дій, переконання в їх виправданості;
Довіра, дружелюбність у відносинах сторін.
У свою чергу, взаємній довірі сторін сприяє: наявність нейтральних осіб, що полегшують взаємні успехі- можливість отримати попередню інформацію про дії іншого-особистісні особливості учасників взаємодії.
Психологія групи - це сукупність певних соціально-психологічних явищ, що виникають в процесі її формування і функціонування на основі становлення внутрішніх зв`язків в колективі, форм і способів взаємозадовільнення потреб його членів. Сюди ж відносяться морально-психологічний клімат, способи спілкування, громадська думка і настрій, звичаї і традиції, проблема лідерства, природа внутрішньогрупових конфліктів і т. Д.
В рамках аналізу змісту відносин між членами робочої групи можна виділити наступні сфери: професійну, ціннісно-світоглядну і сферу міжособистісних відносин [5, с. 132].
Професійна сфера охоплює відносини, що складаються в процесі рішення виробничих завдань.
Ціннісно-світоглядна сфера пов`язана з взаємовідносинами між особистими і корпоративними цінностями, етичними установками, переважаючими в конкретній соціальній групі.
Сфера міжособистісних відносин пов`язана з реалізацією потреби в спілкуванні і самоствердженні особистості в рамках колективу, мірою задоволення своєю професійною діяльністю, формальним і неформальним статусом.
Не претендуючи на спеціальний розгляд проблеми керівництва, звернемо увагу на цікаву класифікацію типів взаємовідносин в робочій групі, запропоновану американськими дослідниками Блейком і Мутоном. Вона заснована на комбінації двох головних параметрів - уваги до людини, мірі обліку інтересів людей і увазі до виробництва, міри обліків інтересів справи. Це п`ять типів взаємовідносин всередині колективів, що істотно розрізнюються з точки зору морально-психологічного клімату.
Невтручання: низький рівень турботи керівника і про виробництво і про людей. Керівник багато робить сам, не делегує своїх функцій, не прагне до серйозних досягнень. Головне для нього - зберегти свою посаду.
Тепла компанія: високий рівень турботи про людей, прагнення до встановлення дружніх відносини, приємних атмосфери, зручних для співробітників темпу роботи. При цьому керівника не дуже цікавить, чи будуть при цьому досягнуті конкретні і стійкі результати.
Завдання: увага керівника повністю зосереджена на вирішенні виробничих завдань. Людський чинник або недооцінюється, або просто ігнорується.
Золота середина: керівник в своїй діяльності прагне оптимально поєднувати інтереси справи і інтереси персоналу, він не вимагає дуже багато чого від співробітників, але і не займається потуранням.
Команда: найбільш переважний тип взаємовідносин в робочій групі. Керівник прагне максимально враховувати інтереси виробництва і інтереси колективу, об`єднанню діловитості і людяності на всіх рівнях відносин [5, с. 133].
Список використаної літератури
1. Виханский О. С. Наумов А. І. Менеджмент, - М. Гардарика, 2003.
2. Гончаров В. І. Менеджмент: Навчальний посібник, - Мн. Місанта, 2005. - 624 стор.
3. Еникеев І. М. Психологія управління. Навчальний посібник. - 2-е вид. перераб. і доп. - М. ЮНИТИ, 2006 - 456 с.
4. Кравченко А. І. Основи соціології. - М. «Академпроект», 2000.- 378 с.
5. Карташова Л. В. Никонова Т. В. Соломанідіна Т. О. Поведінка в організації: Підручник. - М. ИНФРА-му, 2005.
6. Столяренко Л. Д. Основи психології. Видання третє, перероблене і доповнене. - Ростов-на-Дону: «Фенікс», 2004. - 672 с.
7. Фролов С. С. Соціологія: Навчальний посібник. - 2-е вид. перераб. і доп. - М. ЮНИТИ, 2003 - 456 с.
