Клініко-біохоміческіе критерії тяжкості перебігу та прогнозування лептоспірозу
Bluetooth гарнітура "Ручка"
Bluetooth гарнітура "Ободок"
Клініко-біохоміческіе критерії тяжкості перебігу та прогнозування лептоспірозу
Актуальність теми. Серед зоонозних захворювань найбільше значення має лептоспіроз, що пов`язано з широким його розповсюдженням в багатьох країнах світу, збільшенням практично повсюдно числа важких форм хвороби, нерідко з летальним результатом (Пупкевіч-Діамант Я.С. 1990 Антонов В.С та ін. 1993- Стоянова Н.А. 1995- Bedernjak J "1994- Morshed MG Konishi H. et al. 1994).
Синдром ендогенної інтоксикації (ЕІ), вираженість якого визначає тяжкість і прогноз захворювання, має складний патогенез при лептоспірозі і пов`язаний як з дією екзо-і ендотоксинів лептоспір і продуктів їх розпаду (Семенович В.І. 1986- De-Souza L. Koury MC тисяча дев`ятсот дев`яносто два ), так і з вторинними метаболічними порушеннями в організмі внаслідок ураження життєво важливих органів-печінки, нирок, нервової системи, легенів, що призводить до функціональної недостатності систем детоксикації.
Одним з маркерів ендогенної інтоксикації є рівень речовин середньої та низької маси (ВСНМ). За сучасними уявленнями (Сімбірцев С.А. Беляков Н.А. 1994- Малахова М.Я. 1994) рівень ВСНМ, який визначається в різних біологічних рідинах організму, відображає вираженість інтоксикації і дозволяє визначити її стадію.
Переконливо доведена роль процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у розвитку деструктивних процесів в різних органах і тканинах (Владимиров Ю.А. 1987 Давиденкова Е.Ф. і ін. 1992 Halliwell В. Chirico S. 1993- Kozar RA et al. 1994).
Характер зміни процесів ліпопероксидації та лабораторних показників ЕІ при лептоспірозі вивчений недостатньо, разом з тим уточнення цих сторін патогенезу може бути основою вдосконалення контролю за перебігом захворювання та підвищення ефективності терапії, що послужило підставою для проведення цього дослідження.
Мета дослідження: Оцінити характер зміни показників ендогенної інтоксикації та перекисного окислення ліпідів мембран при різних формах лептоспірозу і розробити на цій основі критерії оцінки тяжкості та прогнозу захворювання.
1. Вивчити динаміку рівня речовин середньої та низької маси і олігопептидів плазми крові, еритроцитів, сечі при різних формах лептоспірозу та оцінити їх клінічне значення.
2. Визначити співвідношення показників ВСНМ в різних середовищах в динаміці лептоспірозу, оцінити прогностичне та діагностичне значення інтегральних показників ендогенної інтоксикації (індекс інтоксикації, індекс інтоксикації плазми, еритроцитів).
3. Вивчити стан процесів ПОЛ у хворих жовтяничним формами лепгоспіроза за рівнем МДА і ДК плазми крові, а також по можливості ліпідної фракції плазми до індукованому окислення в динаміці захворювання та оцінити їх діагностичне і прогностичне значення.
Основні положення, що виносяться на захист. Інтоксикація є обов`язковим клінічним синдромом лептоспірозу. Обговорюється положення про те, що найбільш важкі його прояви відрізняють ускладнені форми захворювання, що пов`язано з вторинними метаболічними порушеннями. Лабораторні показники ЕІ об`єктивно відображають її тяжкість при лептоспірозі і можуть бути використані в якості критерію оцінки інтоксикаційного синдрому, ступеня ураження нирок і прогнозу перебігу захворювання.
Було висунуто положення про закономірний посилення перекисного окислення ліпідів мембран і зменшення антиоксидантної активності плазми крові у хворих жовтяничній формою лептоспірозу, відповідне періоду захворювання. Найбільш істотний дисбаланс процесів ПОЛ і антиоксидантного захисту виявлено при ускладнених формах лептоспірозу, що обгрунтовує положення про його значення в патогенезі поліорганних порушень.
Наукова новизна роботи. Вперше виявлено закономірності зміни рівня токсичних метаболітів середньої та низької молекулярної маси в плазмі, еритроцитах та сечі в динаміці лептоспірозу. Найбільш інформативними показниками, що відображають тяжкість перебігу захворювання та його ускладнень є рівень ВСНМ плазми і сечі.
Отримано нові дані про посилення процесів ПОЛ при лептоспірозі, причому ступінь підвищення в крові рівня його продуктів залежить від наявності ускладнень, що призводять до поліорганної недостатності. Вперше встановлено зниження здатності ліпідних фракцій крові до индуцированному окисленню тим більше, чим важче перебіг захворювання. Максимальне зменшення антиоксидантної активності плазми відрізняє лептоспіроз з важкими ускладненнями, що має патогенетичне значення.
Практична цінність роботи. Встановлені закономірності зміни рівня речовин середньої та низької молекулярної маси в плазмі крові, еритроцитах та сечі, відповідні тяжкості перебігу, періоду захворювання і наявності ускладнень при лептоспірозі визначають їх діагностичне і прогностичне значення. Найбільш інформативними є рівень ВСНМ ПЛ . ВСНМ М . ОП М . ІІ ПЛ . ВСНМ ПЛ / ВСНМ ЕР .
Істотні відмінності показників ПОЛ і антиоксидантної активності плазми у хворих ускладненими і неускладненими формами лептоспірозу обгрунтовують використання цих показників для прогнозування тяжкості перебігу захворювання.
Апробація роботи. Основні положення роботи повідомлені на ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю інституту ім. Пастера "Актуальні проблеми інфекційної патології" (СПб, 1993), міжнародній конференції по нефрології "Клінічна морфологія в нефрології" (СПб, 1994), засіданні Санкт-Петербурзького відділення Всеросійського наукового товариства інфекціоністів (1994).
За темою дисертації опубліковано 5 робіт.
Шляхи реалізації роботи. Результати дослідження впроваджені в практику роботи міської інфекційної лікарні N 30 ім. С.П.Боткина і поліклініки N 31 м.Санкт-Петербурга, а також в навчальному процесі на кафедрі інфекційних хвороб СПбГМУ ім. акад. І.П. Павлова.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, висновків і практичних рекомендацій. Робота викладена на 180 сторінках машинопису, з них 144 сторінка основного тексту, містить 32 таблиці і 9 рисунків, забезпечена покажчиком літератури, що включає 155 вітчизняних і 137 іноземних джерел.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
Під спостереженням знаходилися 128 хворих на лептоспіроз: 78 чоловіків і 50 жінок. Вік обстежених коливався від 15 до 69 років. Безжовтяничну форми лептоспірозу спостерігалися у 47 хворих, жовтяничним у 81 хворого. Легка форма захворювання була діагностована у 3 хворих, середньотяжкий - у 61, важка - у 64 хворих. Діагноз лептоспірозу був підтверджений у всіх обстежених хворих серологічно або бактеріологічно.
У 64 випадках (50%) інфекція була викликана лептоспір Icterohaemorrhagiae, у 53 хворих (41,4%) - L.Canicola, у 7 (5,5%) -L.Grippotyphosa, у 3 (2,3%) - L .Pomona і в одному випадку - L.Tarassovi.
Всім хворим проводилися загальноприйняті лабораторні методи обстеження. У 62 хворих на різні форми лептоспірозу в динаміці захворювання вивчали показники ендогенної інтоксикації (ЕІ) - речовини середньої та низької маси плазми крові (ВСНМ ПЛ ), Еритроцитів (BCHM ЕР ), Сечі (ВСНМ М ) За методом Н.І. Габріелян в модифікації М.Я.Малаховой (1994). Одночасно визначали олігопептиди (Lowry Q. тисячі дев`ятсот п`ятьдесят одна) в плазмі крові (ОП ПЛ ), В змивах з мембран еритроцитів (ОП ЕР ), В сечі (ОП М ). Введено показники, що відображають ступінь вираженості інтоксикації - індекс інтоксикації плазми (ІІ ПЛ ) І індекс інтоксикації еритроцитів (ІІ ЕР ), Рассчітьваемие як твір концентрації ВСНМ і ОП в даних середовищах, і загальний ІІ, одержуваний при підсумовуванні ІІ ПЛ і ІІ ЕР (ІІ = ІІ ПЛ ± ІІ ЕР ) (Усл.ед.).
Стан процесів перекисного окислення ліпідів мембран (ПОЛ) у 39 хворих жовтяничним формами лептоспірозу оцінювали за рівнем дієнових кон`югатів (ДК) (метод Гаврилова В.Б. і Мішкорудной М.І. 1983) і малонового діальдегіду (МДА) методом K.Saton в модифікації С.Г.Конюховой і співавт. (1989). Загальну антиокислювальну активність плазми крові (АОАК) оцінювали за здатністю ліпідних її фракцій до індукованому окислення. Показник відбивав приріст рівня МДА після активації плазми крові in vitro іонами Fe +2 в присутності хаотропного агента KMnO 4 в порівнянні з вихідними даними (акт. МДА / МДА) (Донченко Е.В. та ін., 1991).
Клініко-біохімічне обстеження хворих проводили двічі в періоди розпалу захворювання і ранньої реконвалесценції. Отримані дані зіставляли з результатами обстеження 30 здорових донорів і піддавали варіаційно-статистичній обробці у відповідності із загальноприйнятими методами.
РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
У хворих безжовтяничними формами лептоспірозу в період розпалу захворювання виявлено збільшення в порівнянні з нормою рівня ВСНМ ПЛ в 1,5-1,8 рази (16,22 ± 0,97 ум.од. і 10,1 ± 2,1 ум.од. відповідно, р
