Комплексoни - хімічна енциклопедія
Відео: # дневнікдягілевскогофестіваля2017 Теодор Курентзіс про важливе: хімічна весілля
КОМПЛЕКСOНИ
Відео: Енциклопедія бодібілдингу. Лу Ферріньо
КОМПЛЕКСOНИ. органічні хелатообразующіе сполуки, що містять в молекулі здатні до координації атоми N, S і (або) Р, а також карбоксильні, фосфонової, фосфоністие і ін. групи. Комплексони - кристалічні. в-ва, як правило, розчин. в воді. не розчин. в етанолі і більшості ін. орг. р-рітелей- плавляться з розкладанням. У твердому вигляді і в розчині нек-риє комплексони є цвіттер-іони. Комплексони-поліосновние к-ти, диссоциирующие в інтервалі рН від 2 до 14. У водних розчинах з катіонами (М) перехідних d- і f-елементів, щел.-зем. і деяких лужних металів комплексони (L) утворюють стійкі внутрішньокомплексні соед. - комплексонати разл. складу: моноядерних кислі (протоновані) МНx L, середні (нормальні) ML і гідроксокомплекси М (ОН)x L- бі- і поліядерних M2 L і Мn L- ді-і трікомплексонати ML2. ML3. При наявності в системі дек. разл. катіонів і лігандів можлива присутність гетероядерних Mx M `y L, різнолігандних MLx L `y і більш складних за складом комплексонатов (напр. Мx Мy Lm L `n ), в т.ч. полімерних. Висока стійкість комплексонатов пояснюється тим, що при їх утворенні замикаються два, три або більше хелатних циклу (металлоцікла), як, напр. в разі комплексу Сu з динатриевой сіллю етилендіамінтетраоцтової к-ти: 
Для вирішення широкого кола практич. задач необхідний великий асортимент комплексонів з разл. св-вами. Отримано більше 200 таких з`єднань, від будови молекул яких брало залежать їх комплексообразующие св-ва. Так, збільшення числа метиленових ланок між атомами N в алкілендіаміновом фрагменті або між атомами N і кислотними групами знижує стійкість комплексонатов мн. металів. крім Pd (II), Cd (II), Cu (II), Hg (II) і Ag (I), тобто призводить до збільшення вибірковості комплексонів. Просторів, труднощі в їх молекулах. наявність таких угруповань, як ОН, -РО3 Н2. -AsO3 H2. -SH, -NH2. -N (CH3 )2. також впливають на вибірковість взаємодії комплексонів з металами. наиб. широко застосовуються етилендіамінтетраоцтової кислоти (комплекс II) [(HOOCCH2 )2 NCH2 -]2 і її динатрієва сіль (комплекс III), нітрилотриоцтової к-та (комплекс I) N (CH2 COOH)3. діетілентріамінопентауксусная кислота HOOCCH2 N [CH2 CH2 N (CH2 COOH)2 ]2. a також ряд фосфорілсодержащіх комплексонов- нітрілотріметіленфосфоновая кислота. оксіетілідендіфосфоновая кислота. етілендіамінтетраметіленфосфоновая к-та lt; [(ПЗ)2 Р (О) -CH2 ]2 NCH2 -gt;2. Фосфорілсодержащіе комплексони представляють великий інтерес, т. К. Вони утворюють комплексонати в широкому інтервалі значень рН, в т.ч. в сильно кислих і лужних середовищах, зі мн. перехідними легкогідролізующіміся металами. Високою стійкістю відрізняються комплекси цих комплексонів з Cu (II), Be (II), Сr (III), Al (III), In (III), Тl (III), Ti (III), U (IV), причому комплекси з Fe (III), Al і Be не розчин. в воді. Св-ва комплексонатов можна варіювати, вводячи в їх склад доповнить. ліганди. Комплексони, як правило, малотоксичні, швидко виводяться з організму. До омплексони застосовуються: як титрантів в комплексонометрії - для поділу та виділення іонів металів - для розчинення і запобігання утворенню разл. відкладень (обумовлених, напр. жорсткістю води і корозією) на пов-сті теплоенергетіч. або ін. устаткування-як добавки в цемент і гіпс для подовження термінів їх тверденія- для стабілізації харч. продуктів-як ср-во від хлорозу рослин і анемії тварин-для виведення з організму токсичних металів - в якості пом`якшувачів води - як компоненти миючих ср-в, фіксаторів в фотографії і бесціаністих електролітів в гальванотехнике.
===
Ісп. література для статті «КОМПЛЕКСOНИ». Дятлова Н.М. Тьомкіна В.Я. Попов К. І. Комплексони і комплексонати металів. М. 1988- Шинкар М. І. [та ін.], "Успіхи хімія", 1974, т. 43, ст. 9, с. 1554-74- Дятлова Н. М. "Ж. вазі. Хім. Т-ва ім. Д. І. Менделєєва", 1984, т. 29, №3, с. 247 60 Тьомкіна В.Я. Цірюльнікова Н.В. Ластовський Р.П. там же, с. 293 315- Полинова Т.Н. Порай-Кошиць М. А. в зб. Підсумки науки і техніки, сер. Кристаллохимия. т. 18, М. 1984, с. 64-274- Вельтищев Ю. Є. [и др.], "Хім.-фармацевт.ж.", 1983, т. 17, № 3. с. 282-98- Мaiеr L. "Phosphorus and Sulfur and the Related Elements", 1983, v. 14, № 3, p. 295-322. Н. М. Дятлова. В. Я. Тьомкіна.
