Лімфома

лімфома

Прогноз для хворих, які страждають від лімфоми Ходжкіна. найчастіше вельми сприятливий. Сучасні фахівці привселюдно заявляють про те, що дана патологія відноситься до тієї категорії ракових захворювань, які досить добре піддаються терапії. Якщо вірити статистичним даним, то після курсу терапії вдається вижити вісімдесяти відсоткам дорослих пацієнтів і дев`яноста відсоткам дітей. Відразу ж відзначимо, що це дані далеко не одного року, а цілих п`яти років. Що ж стосується неходжкінських форм. то в даному випадку прогноз з кожним роком стає все краще і все завдяки науковому прогресу, який забезпечив медиків новими методами терапії даних недуг. Після курсу терапії неходжкінських лімфом вижити вдається п`ятдесяти п`яти відсоткам дорослих хворих і вісімдесяти відсоткам дітей. Досить ефективно бореться з даними патологіями стандартне лікування в сукупності з імунотерапії. Важливо відзначити і той факт, що деяким людям з даним захворюванням вдається прожити ще довгі роки, так що відразу ж «ставити на собі хрест» не потрібно.

Як сильно змінюється життя хворих після постановки такого діагнозу?
Насправді даного роду діагноз дуже сильно змінює життя не тільки самих хворих, але ще і всіх людей, які їх оточують. Таких пацієнтів починають турбувати відповіді на численні запитання, а саме як жити і працювати далі, як вести себе з близькими людьми, який спосіб життя слід дотримуватися, що вживати в їжу і так далі. Так як питання накопичується дуже багато, а от відповіді на них люди знаходять далеко не завжди, багато пацієнтів з таким діагнозом впадають в депресію. Інші ж починають відчувати почуття гніву і ненависті до здорових людей, треті відчувають розчарування і безпорадність.

Відео: Моя Лімфома Ходжкіна. Частина 1

Всі ці хворі, поза всяким сумнівом, потребують допомоги, причому не обов`язково психотерапевта. На допомогу їм можуть прийти і друзі, а також члени сім`ї, яким просто-напросто потрібно день у день вести з хворим відверті бесіди, які будуть безпосередньо стосуватися як переживань, так і почуттів. Такі розмови про життя допоможуть значно поліпшити моральний стан. Навіть якщо Ви не хочете обговорювати свої проблеми з близькими Вам людьми або психологом. тоді Ви абсолютно спокійно можете знайти розраду в церкві. Нерідко люди з цим діагнозом знаходять необхідне їм розраду в бесідах з такими ж хворими. Загалом, кожен вибирає для себе те, що підходить йому більше, так що вибір завжди залишається за Вами. Вирішувати за Вас не має права ніхто.

Спочатку такий патологічний стан як лімфома Ходжкіна розвивається без будь-яких явних ознак. Свій початок дана недуга бере в лімфатичних вузлах якоїсь певної групи. Поступово він вражає і інші органи. Чим більше органів буде уражено патологічним процесом, тим більше ознак буде спостерігатися у хворого. Найпершим симптомом цієї недуги прийнято вважати збільшення лімфатичних вузлів. У шістдесяти - сімдесяти п`яти відсотках випадків все починається з збільшення лімфатичних вузлів, розташованих в шийній інадключичній області, причому справа. В даному випадку ніяких інших ознак поки не спостерігається. Що ж стосується самих вузлів, то вони є досить щільними, еластичними і рухливими. У вкрай рідкісних випадках вони викликають у пацієнтів ще і больові відчуття. Згодом дані вузли починають з`єднуватися один з одним, утворюючи так звані конгломерати досить великих розмірів. Важливо відзначити і той факт, що у деяких пацієнтів болю в уражених ділянках дають про себе знати після вживання спиртних напоїв.

Відео: лімфоми Ходжкіна ХІМІОТЕРАПІЯ, ЧОГО ЧЕКАТИ !!! серія 1

Приблизно в п`ятнадцяти - двадцяти відсотках випадків дане захворювання бере свій початок з збільшення лімфатичних вузлів середостіння. Дане явище найчастіше вдається виявити під час проведення чергової флюорографії. Тривала відсутність лікування даного стану викликає розвиток таких ознак як больові відчуття за грудиною, задишка. кашель. набряклість і посиніння обличчя.

У вкрай рідкісних випадках лімфома Ходжкіна вражає в найпершу чергу лімфатичні вузли, розташовані вздовж хребта. У таких пацієнтів відзначаються больові відчуття в області попереку, які особливо сильно турбують їх в нічний час доби. У п`яти - десяти відсотках випадків все починається з дуже швидкого зниження загальної маси тіла, лихоманки, а також з надмірного нічного потовиділення. В даному випадку виявити збільшення лімфатичних вузлів вдається набагато пізніше. Зате у хворого практично відразу ж виявляють недокрів`я і лейкопенію.

Якщо говорити про поразку селезінки при розвитку цієї недуги, то даний орган страждає в двадцяти п`яти - тридцяти відсотках випадків. Нерідко при даному захворюванні вдається виявити і скупчення досить великої кількості рідини безпосередньо в плевральних областях. Найчастіше це прийнято вважати сигналом ураження плеври, виявити яке допомагає рентгенологічне дослідження. У плевральній рідині виявляють і ретикулярні, а також лімфоїдні клітини. Крім цього в ній присутні і клітини Березовського-Штернберга.

Якщо говорити про кістковій системі, то в даному випадку ураження піддаються спочатку хребці, а потім і грудина, тазові кістки, ребра, а також трубчасті кістки. Про те, що ураження зазнали і кістки, вдається дізнатися за рахунок досить сильних больових відчуттів. При ураженні кісткового мозку у пацієнта відзначають зниження рівня як тромбоцитів, так і лейкоцитів в крові. Крім цього у таких хворих на обличчя явна анемія. При ураженні нервової системи у пацієнтів виникають досить різноманітні розлади неврологічного плану, одним з яких є параліч. Бувають і такі випадки, коли на тлі лімфоми Ходжкіна виникають і різні алергічні реакції, а також свербіж шкіри.

За останні два десятки років випадки з лімфомами почали зустрічатися в медичній практиці набагато частіше. Особливо часто неходжкінських лімфом вражають жителів Північної Америки, Австралії та Ізраїлю. Відразу ж звернемо увагу читачів на той факт, що дані патології в більшості випадків виникають на тлі вродженого імунодефіциту, саме тому спостерігаються вони, як правило, у дітей, а також підлітків. До групи ризику входять переважно ті пацієнти, які були піддані імуносупресивної лікування в зв`язку з пересадкою кісткового мозку або внутрішніх органів. Важливо відзначити і той факт, що дані недуги дають про себе знати переважно протягом перших двох років після пересадки того чи іншого органу.

Нерідко дані патологічні стани виникають і у тих людей, у яких є в наявності будь-які аутоімунні недуги. Вся справа в тому, що при наявності даних захворювань пацієнтам знову таки прописують імуносупресивну терапію. Приблизно в тридцяти відсотках випадків дані захворювання дають про себе знати і у хворих на СНІД. які проходять курс лікування з використанням спеціальних противірусних препаратів. Ризик виникнення даних недуг збільшується в два - чотири рази і після вакцинації БЦЖ (вакцина проти туберкульозу). Пояснюється цей факт надмірної антигенної стимуляцією. Приблизно в два - три рази частіше вдається виявити дані захворювання і у пацієнтів з пухлинами яєчників або яєчок, а також з лімфогранулематозом. які пройшли лікування протипухлинними хімічними препаратами.

Фахівцями були проведені численні дослідження, в ході яких їм вдалося встановити той факт, що на розвиток лімфом не робить абсолютно ніякого впливу іонізуючарадіація. При всьому при цьому дані недуги можуть виникнути під впливом електромагнітного випромінювання потужністю понад шістдесят гігагерц. Звертаємо увагу читачів і на той факт, що неходжкінських лімфом нерідко виникають і у тих людей, чия робота пов`язана з постійним впливом на організм канцерогенних чинників. Так, наприклад, в групу ризику входять сільськогосподарські робітники, а також ті люди, яким регулярно доводиться взаємодіяти з пестицидами, діоксинами, феноксігербіціди, розчинниками і Хлорфеноли. З усього цього можна зробити наступного роду висновок: головною причиною виникнення даних патологій є вельми тривала стимуляція, якій властиво провокувати втрату імунологічного контролю над латентною інфекцією.

Найпоширенішою неходжкинской лімфомою прийнято вважати лімфому Беркітта. Дане захворювання відносять до категорії перших злоякісних новоутворень, для яких вдалося довести етіологічну роль ВЕБ. У клітинах даного новоутворення вірусна ДНК знаходиться безпосередньо в моноклінального формі. Тут же відзначимо і той факт, що ризик виникнення цієї недуги значно підвищується при наявності такої патології як малярія. Скориставшись тими чи іншими заходами профілактики малярії, Ви зможете значно знизити ризик розвитку та лімфоми Беркітта.

У боротьбі з лімфомами фахівці рекомендують використовувати різні способи лікування, а саме біологічну терапію, хіміотерапію. пересадку кісткового мозку або променеву терапію. Прочитавши цю статтю, Ви зможете ознайомитися з кожним з даних методів більш докладно.

Почнемо з променевої терапії та хіміотерапії. Під хіміотерапією на увазі один із способів медикаментозного лікування, якому властиво вести боротьбу безпосередньо з раковими клітинами. У випадку з неходжкінські лімфоми найчастіше застосовують хіміотерапію з використанням комбінацій, що складаються відразу ж з декількох медикаментів. Що стосується променевої терапії, то вона передбачає застосування високоенергетичних рентгенівських променів, які також досить ефективно справляються з раковими клітинами, при цьому значно зменшуючи розміри злоякісних новоутворень. Променеву терапію називають також радіотерапією. Обидва даних методу відносять до категорії найпоширеніших способів терапії всіх неходжкінських форм даної патології. Нерідко ці методи поєднують один з одним.

Якщо говорити про пересадку кісткового мозку, то даний метод являє собою одну з форм хіміотерапії, при якій використовуються дуже великі дозування спеціальних токсичних медикаментів. Так як даними лікарських засобів властиво знищувати не тільки ракові, але ще і здорові клітини кісткового мозку, після такого курсу терапії хворі потребують пересадки цього органу. Таке оперативне втручання дозволяє відновити здатності організму пацієнта знову виробляти як червоні, так і білі кров`яні клітини. Нерідко для пересадки використовують кістковий мозок самого бального. Щоб Вам було зрозуміло, пояснимо, що його витягують до курсу хіміотерапії, а потім знову повертають на місце. Нерідко використовують і донорський кістковий мозок.

Що стосується біологічної терапії, то під цим терміном ховається ні що інше, як модификационная терапія біологічної реакції. Даний метод лікування передбачає використання спеціальних хімічних компонентів, які виробляються з клітин організму самого хворого з метою посилити захисні сили організму для боротьби з раковим захворюванням. Відразу ж відзначимо, що численні види такого методи лікування досі вивчені не до кінця, проте фахівці впевнені, що вже дуже скоро зможуть задіяти їх і тоді з лімфоми можна буде впоратися набагато швидше і легше. Біологічна терапія складається з таких методів лікування як генна терапія, імунотерапія, а також інгібітори ангіогенезу.

Сучасні фахівці стверджують, що на сьогоднішній день практично у кожного хворого з лімфоми є шанси на повне зцілення. В даному випадку найголовніше діяти без зволікань. Виявивши ті чи інші ознаки цієї недуги, негайно запишіться на консультацію онколога. Проходячи курс терапії цієї недуги, не забувайте про те, що він передбачає дотримання і спеціальної дієти. Крім цього курс лікування лімфом передбачає застосування і спеціальних знеболювальних засобів, звичайно ж, якщо пацієнт у них потребує. Після такого лікування дуже важливо перебувати під наглядом лікаря, щоб виключити ризик розвитку рецидивів даного патологічного стану.

Фолікулярні лімфоми характеризуються досить малими клітинами, яким притаманні розщеплені ядра. Дану групу патологічних станів прийнято вважати найпоширенішою. Плюс до всього, вона характеризується досить однорідною клінічною картиною. Дана група захворювань відзначається в більшості випадків у людей, чий вік переступив через сорокарічний бар`єр. У дітей ця патологія відзначається тільки в дуже рідкісних випадках.

Фолікулярні форми цієї недуги спочатку протікають без будь-яких явних ознак. Найпершим симптомом даного патологічного стану прийнято вважати збільшення як пахових, так і шийних, а також пахвових лімфатичних вузлів. Відразу ж відзначимо, що збільшуються вони, не викликаючи ніяк больових відчуттів. Згодом про себе дають знати і деякі ознаки порушення роботи шлунково-кишкового тракту. Нерідко дане патологічний стан супроводжується і обструкцією сечоводів, що в свою чергу стає причиною ниркової недостатності. Часом процес збільшення лімфатичних вузлів займає багато років, саме тому виявити дану патологію на ранніх етапах її розвитку вдається тільки в п`ятдесяти відсотках випадків.

Сучасним фахівцям відомий і той факт, що з часом фолікулярні форми перетікають в високо злоякісні дифузні крупноклеточние лімфоми. Чим довше злоякісне утворення залишається без належного курсу терапії, тим більш стійким воно стає по відношенню до існуючих на сьогоднішній день методів лікування. Дані форми цього захворювання характеризуються також лихоманкою і надмірним виділенням поту ночами. Трохи пізніше ураження піддаються і нелімфоідних тканини, а також органи.

Фолікулярного лімфоми можуть бути декількох типів, а саме змішано-клітинного, дифузного, дифузного лимфоцитарного типу. Що стосується першого типу, то його прийнято вважати низького ступеня злоякісності. Дифузна форма може супроводжуватися досить різноманітними симптомами, проте, в даному випадку особливо часто поразки піддається як печінку. так і кістковий мозок. Спостерігається дане явище, за словами фахівців, в п`ятдесяти відсотках випадків. Бувають і такі випадки, коли при даному захворюванні страждає і шлунково-кишковий тракт пацієнта, його щитовидна залоза. лімфатична тканина кільця Вальдейера, кістки скелета, головний мозок. а також яєчка. До речі, ураження кісткового мозку на ранніх етапах розвитку цієї недуги спостерігається приблизно в десяти відсотках випадків.

Дифузний лімфоцитарний тип відрізняється своєю дуже високою злоякісністю. Дане захворювання спостерігається переважно у дітей і підлітків. У патологічний процес втягуються найчастіше наддіафрагмальние лімфатичні вузли. Приблизно в п`ятдесяти відсотках випадків лікарям вдається виявити досить масивну пухлина, яка розташовується в передньому середостінні. Нерідко спостерігається і виникнення випоту в плевральній порожнині. Бувають випадки, коли дана патологія усіма своїми ознаками схожа на патології шкірних покривів, молочних залоз або довгих трубчастих кісток.

Лімфому шлунка прийнято вважати однією з форм злоякісних новоутворень шлунка, яка зустрічається в медичній практиці в двох - п`ятнадцяти відсотках випадків. З огляду на дані відомості можна сказати, що дана патологія є досить рідкісним явищем. Відразу ж звернемо увагу читачів на той факт, що симптоми даного захворювання дуже сильно нагадують ознаки інших видів злоякісних новоутворень шлунка. Якщо говорити безпосередньо про первинній формі даного патологічного стану, то вона особливо сильно нагадує рак даного органу. Лімфома шлунка в більшості випадків вражає дистальну область органу. Сучасні фахівці виділяють спеціальну класифікацію цієї недуги по макроскопическому увазі. Згідно з цією класифікацією дане новоутворення може мати як Поліплоїдний, так і інфільтративну, виразкову, вузлову, а також змішану форму. При инфильтративной дифузній формі поразки піддається як вся слизова оболонка шлунка, так і її підслизовий шар.

За допомогою гістологічного дослідження вдається виявити в слизовій оболонці даного органу скупчення досить великої кількості лімфоїдної тканини. Крім цього дане дослідження допомагає виявити інфільтрацію шлункових залоз центральними клітинами фолікулів лімфоїдних вузлів. Як цитологічний, так і гістологічний аналіз допомагають поставити воістину точний діагноз в тридцяти п`яти - вісімдесяти відсотках випадків. Первинна форма даної патології не має нічого спільного з ураженням кісткового мозку або периферичних лімфатичних вузлів. Даному новоутворення властиво давати метастази в грудну клітку, а також в регіональні лімфатичні вузли.

Дана патологія може виникнути у людей будь-якого віку. При розвитку даного патологічного стану хворі особливо часто вказують на зниження загальної маси тіла, гострі, а також тупі больові відчуття в області епігастрії, загальну слабкість організму, відсутність апетиту. Під час обстежень вдається виявити і виразка слизової оболонки даного органу, а також потовщення її складок.

Поставити воістину правильний діагноз даного патологічного стану допоможе цитологічне дослідження щеточного зіскрібка або гістологічне дослідження матеріалу, який попередньо отримують під час проведення гастроскопії або лапаротомії в різних ділянках шлунка. У разі якщо один з цих методів дослідження дасть негативний результат, тоді даний діагноз виключається в будь-якому випадку.

Що стосується терапії лімфоми шлунка, то в даному випадку відразу ж варто відзначити, що позбутися від цієї недуги вдається набагато простіше, ніж від раку. Спочатку хворим прописують спеціальні антибіотичні медикаменти, які дають можливість попередити подальше зростання бактерій хелікобактер. Після цього пацієнтам здійснюють резекцію шлунка. Слідом за цим методом лікування слід хіміотерапія. а також променева терапія. Цілком можлива й інша послідовність. У будь-якому випадку необхідний курс терапії прописується лікарем, так що шанси на повне зцілення найчастіше високі.

Під лімфоми ховаються злоякісні новоутворення, що складаються з клітин імунної системи людини. Насправді під лімфомою мають на увазі не одну патологію, а цілу групу недуг, яка включає в себе понад тридцять вельми різноманітних патологічних станів. Кожне з цих станів наділене цілою низкою характерних рис. Відрізняються вони один від одного як молекулярними ознаками, так і наявними симптомами. зовнішнім виглядом молекул, а також методами терапії. Відразу ж відзначимо, що той чи інший курс терапії в даному випадку може бути призначений тільки після того, як фахівцеві вдасться встановити істинну групу захворювання. Сучасні фахівці виділяють два основних типи цієї недуги, а саме неходжкінських лімфом і лімфому Ходжкіна.

Якщо говорити безпосередньо про неходжкінських лімфомах, то їх знову таки поділяють на два основні варіанти. Відрізняються ці види друг від друга переважно причинами їх виникнення. На тлі їх розвитку у пацієнтів в більшості випадків спостерігається явне збільшення лімфатичних вузлів. Важливо відзначити і той факт, що даним пухлин властиво виникати у всіх органах без виключення, так що їх ознаки можуть бути дуже різними.
Що ж стосується лімфоми Ходжкіна, то в даному випадку явним її ознакою прийнято вважати збільшення лімфатичних вузлів, яке не супроводжується больовими відчуттями. Тут же звернемо увагу читачів і на той факт, що дана недуга може виникнути в будь-якому віці. Якщо вірити даним статистики, то особливо часто дана патологія зустрічається у віці від п`ятнадцяти до тридцяти років.

Який же механізм розвитку даних новоутворень?
Почнемо з того, що всім новоутворень, які виникають у людини, притаманні свої загальні закономірності розвитку. Лімфоми в даному випадку винятком з правил не є. Формуються вони безпосередньо з лімфоцитів. Імунітет містить в своєму складі дуже різноманітні варіанти лімфоцитів, які виконують ті чи інші функції. Лімфоцити зазнають певну кількість стадій дозрівання, перед тим як їм вдається покласти на себе певну функцію. Лімфоми в даному випадку можуть з`явитися на будь-який з цих стадій. Така велика різноманітність даних новоутворень визначається як раз таки величезною кількістю стадій, а також лімфоцитів.

Як правило, дані новоутворення формуються в лімфатичних вузлах тій чи іншій галузі людського тіла. Крім цього їм властиво рости і в кістковому мозку, селезінці, тимусі, а також деяких інших органах, що відносяться до імунної системи. Занурившись в анатомію можна відзначити і той факт, що лімфоїдна тканина присутня практично у всіх органах людського організму. З огляду на цей факт, нікого не дивує те, що новоутворення часом формуються навіть в кон`юнктиві ока, шлунку або кишечнику. В організмі людини досить швидко циркулюють як нормальні, так і аномальні лімфоцити. Важливо відзначити і той факт, що дані новоутворення надають дуже негативний вплив на всі внутрішні органи, провокуючи різні порушення їх функціонування. Вони ж значно знижують захисні сили організму. У підсумку, організм таких пацієнтів не може боротися і з іншими вірусними, а також інфекційними недугами.

Під лімфомою мають на увазі патологію, що супроводжується злоякісної трансформацією клітин, які розташовуються безпосередньо в лімфоїдних тканинах. Всі злоякісні форми цієї недуги можна поділити на хвороба Ходжкіна. а також неходжкінських лімфом. Якщо говорити безпосередньо про хвороби Ходжкіна, то в даному випадку відразу ж варто відзначити, що по сьогоднішній день фахівцям так і не вдалося встановити справжню причину виникнення даного патологічного стану. Що ж стосується всіх неходжкінських форм, то вони формуються переважно з нормальних лімфоїдних клітин, які з яких-небудь причин стали «заручниками» злоякісної трансформації. У всіх випадках на особу злоякісне розростання лімфатичних вузлів, а також селезінки. Крім цього росту можуть піддатися і екстранодальна тканини. Важливо відзначити і той факт, що воістину ефективний курс терапії може бути прописаний хворому тільки в тому випадку, якщо фахівець зможе визначити точну форму даної патології та все тому, що курс лікування в кожному конкретному випадку наділений цілим рядом особливостей.

Все неходжкинские форми представляють собою злоякісні патології, які виникають внаслідок злоякісної трансформації з лімфоцитів. Згідно з наявними відомостями лімфоцити розташовуються практично в усіх ділянках людського тіла. Особливо багато їх в кістковому мозку, лімфатичних вузлах, шлунково-кишковому тракті і селезінці. Саме ці органи і являють собою лімфатичну систему. Всі лімфатичні вузли об`єднані між собою лімфатичних судинах, які в свою чергу заповнені лімфоцитами. За цим лімфатичних судинах весь час тече лімфа, яка, врешті-решт, проникає в кров.

Сучасні фахівці виділяють три великі групи лімфом, а саме низькою, середньої, а також високого ступеня злоякісності. Кожна з цих груп характеризується своїми ознаками, однак, у всіх випадках на обличчя явне збільшення шийних, внутрішньогрудних, пахвових, внутрішньочеревних, а також пахових лімфатичних вузлів. Нерідко у пацієнтів відзначається збільшення і селезінки, а також мигдалин в горлі. Бувають і такі випадки, коли новоутворення у вигляді пухлини відзначаються і на стінках шлунка, кишечника або стравоходу. Досить часто слизова оболонка шлунково-кишкового тракту покривається і виразками. До числа загальних ознак можна віднести як надмірну стомлюваність, так і зниження загальної маси тіла, больові відчуття в кістках і животі, підвищення температури. зниження апетиту. слабкість.

Щоб виявити дане патологічний стан потрібно в найпершу чергу отримати консультацію фахівця. який вислухає всі Ваші скарги, після чого направить на цілий ряд необхідних, на його думку, обстежень. В даному випадку найчастіше проводять біопсію тканини органу або лімфатичного вузла. Нерідко фахівці звертаються за допомогою і до хромосомному аналізу клітин, який дає можливість відстежити будь-які зміни, що відбуваються в хромосомах хворого.

Що стосується лікування лімфом, то це може бути як хіміотерапія. так і променева терапія або поєднання цих двох методів лікування.

Сучасні фахівці виділяють цілий ряд різних обстежень і тестів, за допомогою яких можна виявити ті чи інші форми лімфом. Прямо зараз Ви зможете ознайомитися з найпоширенішими з них, так що будьте вкрай уважні. Почнемо зі спеціальних випробувань та процедур, яких насправді більш ніж достатньо:

1.Фізичний аналіз. а також ретельне вивчення всіх наявних в родині патологічних станів: в даному випадку все починається з загального огляду пацієнта, після чого хворого просять розповісти про наявні ознаки, загальний стан здоров`я, а також про наявність чи відсутність злоякісних новоутворень. Не обійдеться в даному випадку і без розповідей про шкідливі звички, а також захворюваннях, які коли-небудь були виявлені і вилікувані або тільки підлікуватися. Дуже важливо з`ясувати і методи лікування, які були використані для лікування від попередніх недуг.

2.Повний аналіз крові: у пацієнта беруть кров, яку в подальшому перевіряють на рівень як білих кров`яних клітин, так і червоних кров`яних клітин, а також тромбоцитів. Крім цього виявляють і рівень гемоглобіну в червоних кров`яних клітинах, а також складові еритроцитів.

3.Хімічне обстеження крові: в даному випадку за допомогою зразка крові вдається встановити рівень спеціальних речовин, які потрапили в кров з тих чи інших тканин або органів людського організму. Підвищений або знижений рівень тих чи інших речовин дає можливість судити про наявність якоїсь конкретної патології в тому чи іншому органі.

4.Біопсія лімфатичних вузлів: передбачає часткове або повне видалення лімфатичного вузла. Спеціаліст вивчає тканину за допомогою мікроскопа, після чого вирішує, який саме тип біопсії підходить для кожного конкретного випадку. Насправді тип біопсії в більшості випадків визначається рівнем ракових клітин. Що ж стосується типів біопсії, то вони можуть бути наступними:

біопсія з видаленням - видалення всього лімфатичного вузла;
біопсія з надрізом - видалення певної частини лімфатичного вузла;
біопсія із застосуванням голки - видалення частини лімфатичного вузла за допомогою досить тонкої голки;
основна біопсія - видалення частини лімфатичного вузла за допомогою товстої голки;
біопсія кісткового мозку - видалення маленької частини кісткового мозку або кістки, під час якого голку вставляють в грудну або тазову кістку.

5.Тести на функціонування печінки: в даному випадку зразок крові досліджують з метою встановлення рівня певних речовин, що виробляються
безпосередньо печінкою .А тепер, що стосується чинників, які здатні впливати як на постановку діагнозу. так і на методи терапії, а також прогноз:

тип лімфоми;
загальний стан здоров`я хворого;
стадія захворювання;
вік пацієнта;
кількість лактату дегідрази в крові;
виникнення лімфоми вперше або повторно.

На закінчення відзначимо, що при будь-яких обставинах діагноз «лімфома» повинен змусити Вас почати чітко слідувати всім правилам здорового способу життя. Такий підхід до вирішення проблеми допоможе значно прискорити процес одужання або продовжити життя.

лімфома Беркітта являє собою одну з форм неходжкінських лімфом. яка характеризується досить високим ступенем злоякісності, яка виходить безпосередньо з В-лімфоцитів. Відразу ж відзначимо, що даної патології властиво вражати як лімфатичну систему, так і кров, спинномозкову рідину, кістковий мозок, а також центральну нервову систему. Звертаємо увагу читачів і на той факт, що такого роду злоякісне новоутворення може виникнути в будь-якому віці, однак особливо часто воно відзначається у дітей і молодих людей. Більш того, представники сильної половини людства страждають від цієї недуги набагато частіше, ніж представниці слабкої статі. Досить часто дана форма цієї патології виникає і у пацієнтів, які страждають від СНІДу.

Важливо сказати, що дане захворювання особливо часто зустрічається тільки в певних географічних зонах, а саме в Центральній Африці і Сполучених Штатах Америки. Виникає лімфома Беркітта під впливом збудника під назвою Епштейн-Барр. В Америці цей вірус особливо часто провокує розвиток інфекційного мононуклеозу. а ось в Африці він в більшості випадків стає причиною розвитку лімфоми Беркітта. Тут же відзначимо, що дана недуга не здатний передаватися від хворої людини до здорової.

До числа ознак даного патологічного стану можна віднести в найпершу чергу збільшення певного органу або лімфатичних вузлів, які стали місцем скупчування досить великої кількості злоякісних клітин. Даного роду клітини нерідко проникають і в тонку кишку, провокуючи розвиток кровотечі або кишкової непрохідності. У деяких пацієнтів відзначається і набряк шиї або щелепи, що супроводжується найчастіше досить сильними больовими відчуттями.

Виявити цю патологію вдається за допомогою біопсії патологічної тканини. Крім цього пацієнта можуть направити ще й на інші обстеження, які допоможуть встановити стадію розвитку наявної патології. Найчастіше дане захворювання не обмежується однією ділянкою ураження, так що в даному випадку рання діагностика відіграє дуже важливу роль. Своєчасна постановка діагнозу - це великі шанси на зцілення. Якщо ж злоякісні клітини встигли досягти крові, кісткового мозку або центральної нервової системи, тоді прогноз, звичайно ж, сприятливим назвати важко.

Відсутність курсу терапії закінчується смертю пацієнтів. Лікування даної форми лімфоми передбачає проведення курсу інтенсивної хіміотерапії із застосуванням таких медикаментів як цитарабін, метотрексат. доксорубіцин, циклофосфамід. а також вінкристин. За допомогою хіміотерапії вдається зцілити приблизно вісімдесят відсотків пацієнтів з локалізованою формою даного патологічного стану і приблизно сімдесят відсотків хворих з помірно поширеним недугою. Якщо ж на обличчя диссеминированная форма лімфоми Беркітта. тоді врятувати вдається не більше половини хворих. З ураженнями центральної нервової системи вижити вдається лише двадцяти відсоткам пацієнтів. До речі, якщо на тлі даного захворювання відзначається ще кровоточивість кишечника, тоді хворому проводять операцію, під час якої видаляють уражену ділянку даного органу.