Мегаколон у дітей і дорослих: симптоми, види та лікування хвороби

Характеристика мегаколона і методів лікування захворювання

Мегаколон є порок розвитку, для якого характерно патологічне збільшення товстої кишки на всьому її протязі або на будь-якому окремому ділянці, що супроводжується гіпертрофією кишкової стінки. Якщо має місце розширення окремої ділянки товстого кишечника - найчастіше страждає сигмовиднакишка. Мегаколон може бути як вродженою, так і набутою патологією. Придбана форма розвивається в результаті рубцевого звуження нижніх відділів товстого кишечника в результаті травми, запального процесу, свищів.

Види і причини розвитку захворювання

На сьогоднішній день гастроентерологи виділяють 7 форм мегаколона:

Природжений мегаколон, або хвороба Гиршспрунга. Для цієї форми захворювання характерна відсутність нервових вузлів всередині кишкової стінки (агангліоз). Позбавлений іннервації ділянку кишки зазвичай звужений, перешкоджає нормальному проходженню калового грудки і позбавлений перистальтики. Природжений мегаколон починає проявлятися вже в ранньому дитинстві, з перших місяців життя дитини. На сьогоднішній день вроджений мегаколон, або хвороба Гиршспрунга, є найбільш часто зустрічається формою захворювання.
Ідіопатичний мегаколон. При цій формі захворювання певний етіопатогенний фактор не виявляється. Ідіопатичний мегаколон зустрічається приблизно в 35% всіх випадків захворювання.
Ендокринний мегаколон. Розвивається на тлі ряду захворювань ендокринної системи. Зустрічається приблизно в 1% всіх випадків захворювання.
Психогенний мегаколон. Його розвиток зумовлений розладами психіки пацієнта, зустрічається в 3-5% всіх випадків захворювання.
Нейрогенний мегаколон, розвиток якого обумовлено органічними хворобами ЦНВ, зустрічається приблизно в 1% всіх випадків захворювання.
Токсичний мегаколон. Формується під впливом вірусної інфекції або прийому деяких медикаментозних препаратів. Токсичний мегаколон зустрічається в 1-2% всіх випадків захворювання.
Обструктивний мегаколон. Обумовлений механічними перешкодами в дистальному відділі товстого кишечника - рубцевими звуженнями, свищами, запальними змінами кишкової стінки. Зустрічається в 8-10% всіх випадків захворювання.

Особливості протікання у дітей

Природжений мегаколон частіше розвивається у хлопчиків, ніж у дівчаток, і зустрічається приблизно в 1 випадку на 10-15 тисяч здорових новонароджених. Клінічні прояви мегаколона у дітей наступні:

Роздутий округлий живіт, причому здуття кілька розширюється донизу. Збільшення розмірів живота спостерігається з перших днів життя дитини і виражено дуже явно.
Запор, який може початися з перших днів життя, але в більшості випадків розвивається на 2-3 місяці життя дитини. Мегаколон характеризується упертими на запори - стільця може не бути по 2-3 тижні. Часто кал відходить тільки після сифонної клізми.
Постійний метеоризм, гази відходять тільки частково. Іноді запори змінюються проносами.
Блювота і симптоми зневоднення в результаті скупчення калу в кишечнику.
При пальпації відчувається скупчення калу в кишечнику (консистенція тесту при звичайному скупченні калових мас або щільна консистенція при наявності калових каменів).
Симптом «глини»: при натисканні на черевну стінку в районі калових скупчень залишається ямка, як при натисканні на шматок глини.

Без адекватного лікування мегаколон призводить до розвитку серйозних ускладнень: повної кишкової непрохідності, виразки слизової кишечника через токсичного впливу калових мас, прободению товстої кишки і, як наслідок, розвиненому перитоніту.

Ознаки захворювання у дорослих

У дорослих мегаколон може бути як вродженим (повільно прогресуюча хвороба Гиршспрунга), так і функціональним. Функціональний мегаколон обумовлений інертністю прямої кишки або всього товстого кишечника, а також функціональними порушеннями кишкової моторики внаслідок органічних захворювань центральної нервової системи або ендокринних патологій.

Мегаколон у дорослих проявляється наступними симптомами:

Схильність до закрепів, яка може при вродженої формі хвороби спостерігатися з самого раннього дитинства і досягти максимальної виразності до віку 20-30 років. При хронічних формах запори з`являються в більш зрілому віці.
Метеоризм.
Внаслідок запорів і застою калових мас спостерігаються явно виражені симптоми інтоксикації організму: головний біль, слабкість, задишка, блювота і нудота, сонливість, тахікардія, втрата ваги і зниження працездатності.
При виражених запорах стілець вдається викликати тільки систематичними клізмами і прийомом великих доз проносних препаратів. Згодом навіть після клізми стілець відходить погано.
Роздутий живіт, поступове придбання грудною кліткою бочкообразной форми.
Анемія, набряки кінцівок та обличчя внаслідок розладів обміну на тлі вираженої інтоксикації.

Принципи та способи терапії

Мегаколон можна вилікувати тільки хірургічним шляхом. Якщо мова йде про природжений захворюванні - оптимальним віком для проведення операції будуть 2-3 роки. До цього часу, а також в передопераційному періоді у дорослих, необхідно систематично і послідовно проводити консервативну терапію.

Принципи такого лікування такі:

Необхідно забезпечити регулярне спорожнення кишечника. З цією метою хворому призначають попускає дієту з включенням в раціон великої кількості підсилюють перистальтику продуктів - морква, чорнослив, вівсяна каша, яблука, столовий буряк, кисломолочні продукти та ін.
Масаж живота перед кожним прийомом їжі - за 10-15 хвилин.
Лікувальна фізкультура, спрямована в першу чергу на зміцнення м`язів черевного преса.
Регулярний прийом всередину рослинного масла: дорослим по 2-3 ст. л. тричі на день, дітям шкільного віку і дошкільнятам - по 1 ст.л. раз в день, дітям ранніх років життя - по 1 ч.л. раз в день. Мегаколон є протипоказанням дл прийому проносних препаратів, тому їх при даному захворюванні не призначають. Деякі хворі п`ють такі препарати на свій страх і ризик, але змушені постійно збільшувати дози і в підсумку тільки погіршують становище.
Регулярні клізми. Залежно від стану хворого, форми захворювання і компенсації патології призначають наступні види клізм: очисні, сифонні, гіпертонічні, вазелінові. При проведенні сифонних і очисних клізм важливо використовувати воду кімнатної температури, оскільки тепла вода в кишечнику починає всмоктуватися, посилюючи симптоми інтоксикації і погіршуючи стан хворого.
Газовідвідна трубка відразу після клізми для евакуації введеної рідини з розширеного ділянки кишки.
Антибактеріальна терапія.

Після проведення хірургічного втручання пацієнт ще 1-1,5 року перебуває на диспансерному обліку. Післяопераційна реабілітація повинна включати лікувальну фізкультуру, дієту для забезпечення регулярного стільця і медикаментозну терапію.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі