Історія самовара
Історія самовара
Це зараз ми ставимо чайник на газову плиту або, якщо він електричний, просто включаємо його. А раніше на Русі нічого подібного не було. Воду в чайник для заварювання, стакан або чашку наливали виключно з самовара. І проводили за чаєм іноді по кілька годин. Випити 5-6 чашок цього ароматного напою, заїдаючи його цукерками, писаними пряниками і бубликами було в порядку речей. У цьому оповіданні я розповім тобі, яка була історія самовара.
Чай із самовара пила вся країна. Але найбільше його вживали в купецьких сім`ях.
Взагалі-то це просто так кажуть «чашок», а насправді, в основному, за російською традицією, чай пили з блюдечек. Сипати в чай цукор було не прийнято. Їм користувалися, як правило, вприкуску. Коли хтось закінчував чаювання, то перевертав блюдечко або чашку догори дном і клав зверху залишки цукру.
Пузатими самоварами користувалися і в будинках простих людей, і в царському палаці.
Цей прилад був дуже зручним. По-перше, вода в самоварі закипала дуже швидко, а остигає повільно. По-друге, на вершині приладу було передбачено спеціальне місце для заварника, який теж завдяки цьому довго не остигав. А по-третє, самовар як ніби притягував усіх до спільного столу, вести поряд з ним неквапливі, задушевні розмови було дуже зручно.
самовар так довго був символом російського застілля, що багато хто вважає цей винахід російським. Насправді приладами, віддалено нагадують самовар, користувалися ще стародавні римляни. Але найбільше сучасний самовар схожий на старовинне китайське пристрій, що має і трубу, і піддавали.
Петро Перший, який дуже багато подорожував по всьому світу, часто привозив до Росії щось нове, раніше в нашій країні невідоме. Саме при ньому росіяни люди дізналися, наприклад, про існування картоплі та соняшнику. Завдяки йому ж з`явився і доставлений з Голландії самовар, який називався в Європі «чайної машиною».
А найперший російський самовар був зроблений з міді в 1739 році на Уралі. Але там їх вироблялося дуже мало. Першу в країні майстерню, яка займалася тільки виготовленням самоварів, організував в місті Тулі в 1778 році слюсар Лісіцин.
Незабаром потреба в «чайних машинах» досягла таких розмірів, що подібні виробництва відкрилися в багатьох містах Росії.
Це вже пізніше з`явилося єдине визначення «самовар», а спочатку його називали по-різному: в Курську це був «самокіпец», в Ярославлі - «самогар», в В`ятці - «самогрей».
Цікаво, що деякий час в Росії проводилися і так звані самовари-кухні. Усередині вони були розділені перегородками на три частини. У двох з них варилася їжа, а в третій кипіла вода для чаю.
Можна було купити тоді самовар, розрахований на один стакан чаю, а можна було придбати і такий, в який вміщалося і 50 літрів води.
На зміну мідним прийшли згодом самовари зі сплаву цинку і міді. Можна було купити і срібні або нікельовані, але коштували вони набагато дорожче.
Найбільший в світі самовар виготовлений на Україні. Його висота майже 2 метри, важить він 205 кг, і вміщається в нього 360 літрів води.
Найменший на нашій планеті самовар був зроблений в Москві. Його висота менше чотирьох міліметрів. А закип`ятити в ньому можна лише одну краплю води.
Любителів «чайних машин» залишилося тепер не так вже й багато. Та й вони, в основному, вважають за краще не возитися з розпалюванням, а купувати електричні самовари.
Розкуповують їх і як сувеніри, що нагадують про старовинному російською обряді - неквапливе чаюванні під пироги і варення.
