Венепункція - лікарські препарати, ін`єкції і системи - догляд за хворими - довідник медичної сестри
венепункція
Внутрішньовенне введення здійснюється шляхом венепункції і венесекции. Венепункція - введення голки в вену через шкіру для взяття крові або вливання лікарських розчинів, крові, кровозамінників.
Внутрішньовенне вливання зазвичай виробляють в вену ліктьового згину. Місце передбачуваного уколу необхідно ретельно обробити спиртом. Вище ліктьового згину на середню третину плеча накладають джгут або будь-яку гумову трубку так, щоб викликати набухання вен, при цьому важливо не здавлювати артерії. Накладають джгут так, щоб його можна було легко розпустити.
Для посилення венозного застою хворому пропонують кілька разів стиснути і розтиснути кулак або перед накладанням джгута опустити руку.
Під час процедури хворий сидить або лежить. Рука його повинна лежати на столі або ліжку в положенні максимального розгинання в ліктьовому суставе- для цього під руку підкладають плоску подушку або ва¬лік, прикритий стерильною серветкою або чистим рушником.
Внутрішньовенне введення здійснює або лікар, або спеціально навчена медична сестра. Для внутрішньовенних інфузій необхідно мати шприц ємністю 10-20 мл з добре підібраною голкою, ретельно простерилізовані. Необхідно дотримуватися всіх правил асептики. Вводити ліки внутрішньовенно і забирати кров для досліджень необхідно тільки в гумових рукавичках (згідно з наказом № 408 від 1.2.89 «Про заходи щодо зниження захворюваності на вірусний гепатит в країні»).
Для внутрішньовенних вливань застосовують стерильні прозорі розчини. Дозування при цьому способі введення дещо відрізняється від дозування при підшкірній ін`єкції, а введення сильнодіючих засобів завжди повільне.
Перед тим як набрати в шприц розчин, медична сестра, щоб уникнути помилки обов`язково повинна перевірити, чи той взятий розчин, дату його виготовлення і дозування, наявність або відсутність протипоказань у даного хворого, наявність алергічної схильності у хворого. Подібна перевірка необхідна, так як відомі випадки, коли иа-за недбалості медичного персоналу в вену вводилися отруйні речовини, нестерильні, концентровані розчини, суспензії або масляні розчини, після чого наступало погіршення стану хворого аж до його смерті. Такі дії є протизаконними і кримінально караними.
Проводити внутрішньовенному вливання повинна тільки досвідчена медсестра. Існують засоби, які можна вводити тільки внутрішньовенно, - це гіпертонічні розчини (40% -ний розчин глюкози, 10% -ний розчин хлориду кальцію і т. Д.). Високі концентрації лікарських речовин і гіпертонічні розчини досить швидко розбавляються кров`ю і не роблять шкідливого впливу при внутрішньовенному введенні на судинну стінку і поруч лежачі тканини. Через небезпеку некрозу вони не повинні вводитися підшкірно або внутрішньовенно.
Розчин в шприц набирають безпосередньо з ампул через голку великого діаметру. Необхідно видалити всі пухирці повітря, які можуть виявитися в шприці. Тримаючи шприц вертикально голкою вгору, відтягуванням поршня збирають дрібні бульбашки в більші і видаляють через голку при внутрішніх вливань
Слід остерігатися попадання в кров навіть невеликої кількості повітря зважаючи на небезпеку повітряної емболії.
При внутрішньовенному введенні слід дотримуватися певної обережності: перш ніж вводити препарат, необхідно переконатися, що голка знаходиться в вене- потрапляння лікарської речовини в навколовенний простір може супроводжуватися сильним роздратуванням, аж до некрозу тканин. Деякі препарати, наприклад серцеві глікозиди, вводять дуже повільно, так як швидке підвищення їх концентрації в крові може бути небезпечним доя життя хворого.
Для повільного вливання рідини низької щільності (сольових розчинів або глюкози) використовують тонкі голки, при введенні в`язких рідин (кров, поліглюкін, білковий гідролізат) - голки з великим діаметром (наприклад, голка Дюфо). В даний час існують голки, за допомогою яких забезпечується багаторазовий доступ до периферичної вені для реалізації внутрішньовенних крапельних або струменевих інфузій.
Одномоментний спосіб венепункции вимагає великих навичок. При цьому шкіру проколюють над веною і одночасно з нею гострий кут між голкою і шкірою в процесі проколу зменшується. Просування в вену після попадання відбувається при положенні голки майже паралельно шкірі.
Початківцям краще користуватися двухмоментним способом. Тримаючи голку правою рукою зрізом вгору паралельно наміченої вені і під гострим кутом до шкіри, роблять прокол - голка ляже поруч з веною і паралельно їй, потім збоку проколюють вену. Створюється відчуття провалу в порожнечу. Якщо голка знаходиться у вені, піде кров. Якщо крові немає, то, не витягуючи голки до зі шкіри, її просувають на кілька міліметрів в 1 вену, фіксуючи в такому положенні.
Можуть зустрітися ускладнення у вигляді проколювання двох стінок вени з утворенням гематоми, помилковою пункції артерії, пошкодження серединного нерва в ліктьовий ямці, флебіту і тромбозу вени при багаторазовій венепункції або тривалому знаходженні голки в просвіті вени.
Пункція починається по можливості в дистальному напрямку на передпліччя і при необхідності повторної ін`єкції триває в напрямку до ліктя, щоб в разі пошкодження судин (тромбофлебіт, екстравазат) не блокувати всю дистальну вену.
Перед введенням розчину палять обережно знімають. Після чого, злегка відтягуючи поршень, ще раз перевіряють положення голки. Введення розчину починають тільки після цього. Його виробляють повільно, протягом 1-2 хв.
Щоб навіть мінімальну кількість дратівної ліки не потрапило під шкіру під час вилучення голки, слід, відтягнувши поршень, всмоктати залишки ліки з голки в шприц.
Рухати поршень, вводячи ліки, можна першим пальцем лівої руки. Можна перекласти шприц в ліву руку, правою затиснути ободок циліндра між другим і третім пальцями, натискаючи першим на рукоятку поршня. Перекладати шприц з однієї руки в іншу потрібно дуже осторожно- в цей момент голка може вийти з вени. У місці введення на очах з`явиться припухлість, і хворий поскаржиться на печіння.
У такому випадку потрібно, не витягуючи голки, спробувати відсмоктати введений повз вени розчин шприцом. Потім від`єднати шприц з ліками, швидко наповнити 0,25-0,5% -ним розчином новокаїну або ізотонічним розчином хлориду натрію інший шприц, з`єднати його з голкою і ввести кілька мілілітрів розчину, щоб знизити концентрацію введеної речовини. Введення лікарської речовини повторюють в вену іншої руки, набравши його в інший стерильний шприц.
"Довідник медичної сестри" 2004, "Ексмо"
