Дифузія - хімічна енциклопедія
Відео: Дифузія і осмос
ДИФУЗІЯ
Відео: Осмос. Хімічний сад. Хімія - просто
ДИФУЗІЯ (Від лат. Diflusio - поширення, розтікання, розсіювання), перенесення частинок різної природи, обумовлений хаотичний. тепловим рухом молекул (атомів) в одно-або багатокомпонентних газових або конденсується. середовищах. Таке перенесення здійснюється при наявності градієнта концентрації частинок або при його отсутствіі- в останньому випадку процес наз. самодифузії (див. нижче). Розрізняють дифузію колоїдних частинок (т. Зв. Броунівський дифузія), в твердих тілах. молекулярну, нейтронів. носіїв заряду в напівпровідниках і др про перенесення частинок в рухомій з певною швидкістю середовищі (конвективна дифузія) см. Массообмен. Перенесення процеси. про дифузії частинок в турбулентних потоках см. Турбулентна дифузія. Всі зазначені види дифузії описуються одними і тими ж феноменологіч. співвідношеннями.
Основні поняття. Головною характеристикою дифузії служить щільність дифузійного потоку J - кількість в-ва, що переноситься в одиницю часу через одиницю площі пов-сті, перпендикулярної напрямку перенесення. Якщо в середовищі, де відсутні градієнти т-ри, тиску. елект. потенціалу та ін. є градієнт концентрації с (х, t), що характеризує її зміна на одиницю довжини в напрямку х (одновимірний випадок) в момент часу t, то в ізотропної спочиває середовищі
де D - коефіцієнт дифузії (м 2 / с) - знак "мінус" вказує на напрямок потоку від великих концентрацій до менших. Просторово-часовий розподіл концентрації.
Ур-ня (1) і (2) наз. першим і другим законами Фіка. Тривимірна дифузія [с (х, у, z- t)] описується ур-нями:
де J - вектор щільності дифузійного потоку, grad - градієнт поля концентрації. Перенесення частинок в середовищі здійснюється як послідовність їх випадкових переміщень, причому абс. величина і напрямок кожного з них не залежать від попередніх. Дифузійне рух в середовищі кожної частки зазвичай характеризують середньоквадратичним зміщенням L 2 від початкового положення за час t. Для тривимірного простору справедливо перший співвідношення Ейнштейна: L 2 = GDt. Т. обр. параметр D характеризує ефективність впливу середовища на частинки. У разі дифузії в багатокомпонентних сумішах під час відсутності градієнтів тиску і т-ри (ізобарно-изотермич. Дифузія) для спрощення опису взаємного проникнення компонентів при наявності градієнтів їх концентрацій вводять т. Зв. коефіцієнти взаємної дифузії. Напр. при одновимірної дифузії в двухкомпонентной системі вираз для дифузійного потоку одного з компонентів набуває вигляду:
де c1 + з2 = Const, D12 = D21 - коеф. взаємної дифузії обох компонентів. В результаті нерівномірного нагрівання середовища під впливом градієнта т-ри відбувається перенесення компонентів газових або рідких сумішей - термодифузія (в р-рах - ефект Сорі). Якщо між окремими частинами системи підтримується постійна різниця т-р, то внаслідок термодифузії в обсязі суміші з`являються градієнти концентрації компонентів, що ініціює звичайну дифузію. Остання в стаціонарному стані (при відсутності потоку в-ва) врівноважує термодифузію, і в системі виникає різниця концентрацій компонентів. Це вплив лежить в основі одного з методів розділення ізотопів. а також термодиффузионного поділу нафтових фракцій. При зовн. впливі на систему градієнта тиску або гравитац. поля виникає бародіффузія. Приклади: диффузионное осадження дрібних зважених часток при зіткненні їх з молекулами газу (див. Пиловловлювання) - баромембранного процеси - зворотний осмос. мікро-та ультрафільтрації (див. Мембранні процеси розділення. Осмос). Дія на систему зовн. елект. поля викликає спрямований перенос заряджених частинок - електродифузія. Приклади: електромембранних процеси, напр. електродіаліз - поділ під дією елект. струму іонізованих соед. внаслідок избират. перенесення іонів через іонообмінні мембрани - дифузія носіїв заряду - переміщення електронів провідності і дірок, обумовлене неоднорідностями їх концентрації в напівпровідниках. Математично закони Фіка аналогічні ур-вам теплопровідності Фур`є. В основі такої аналогії лежать загальні закономірності незворотних процесів перерозподілу інтенсивних параметрів стану (концентрації. Т-ри, тиску та ін.) Між разл. частинами до.-л. системи при прагненні її до термодинамич. рівноваги. При малих відхиленнях системи від нього ці закономірності описуються лінійними співвідношеннями між потоками фіз. величин і термодинамич. силами, т. е. градиентами параметрів, що викликають зазначені відхилення. Зокрема, дифузний потік частинок даного типу, крім градієнтів концентрацій частинок кожного типу, може при відповідних умовах більшою мірою визначатися градиентами ін. Інтенсивних параметрів і зовн. силами. У загальному вигляді зв`язок між потоками і силами описується феноменологіч. ур-нями термодинаміки незворотних процесів. Напр. в разі електронейтральної бінарної газової системи при наявності градієнта т-ри дт / дх, градієнта тиску ін / дх і градієнта електричні. потенціалу д j / дx вираз для дифузійного потоку частинок із зарядом qi в одновимірному випадку набуває вигляду:
де с - загальне число частинок суміші в одиниці об`єму-ni = ci / C-відноситься. частка частинок i-гo компонента (i = 1, 2) - Dp. DT - коеф. баро і термодіффузіі- m i = qi D / kТ (співвідношення Нернста - Ейнштейна) - рухливість частинок 1-го компонента в електричні. полі- k - постійна Больцмана - T - абс. т-ра. Напр. в бінарній газової суміші при постійному тиску і відсутності зовн. сил повний дифузійний потік
При відсутності потоку (J = 0) розподіл концентрацій знаходять по ф-ле:
де kT = DT / D12. Коеф. DT в означає. мірі залежить від міжмолекулярної взаємодій. тому його вивчення дозволяє досліджувати міжмолекулярні сили в разл. середовищах. Одночасно з дифузійним перенесенням частинок сторонніх в-в (домішок), нерівномірно розподілених в якому-небудь середовищі, відбувається самодифузія - випадкове переміщення частинок самого середовища, хім. склад к-рій при цьому не змінюється. Даний процес, що спостерігається навіть за відсутності в системі термодинамич. сил, описується ур-нями Фіка, в яких брало D замінений параметром Dc. званим коеф. самодиффузии. Ефекти самодиффузии можуть призводити до зрощення двох пришліфованих зразків одного і того ж в-ва, спікання порошків при пропущенні через них електричні. струму, до розтягування тіл під дією підвішеного до них вантажу (дифузійна повзучість матеріалів) і т. д. При взаємної дифузії в твердих тілах потік атомів одного сорту може перевершувати йде в зворотному напрямку потік атомів ін. сорту. якщо для нескомпенсір. вакансій (а можливо, і для нескомпенсір. атомів) є стоки. При цьому в кристалі з`являються пори, що призводять до порушення стійкості кристалічної. решітки як хутро. системи і, внаслідок цього, до зміщення кристалічної. площин як цілого (ефект Кіркіндаля). Зокрема, при взаємній дифузії в бінарних металеві. системах спостерігається переміщення "інертних" міток, напр. тонких тугоплавких зволікань з Мо або W діаметром дек. мкм, внесених в зону дифузії. Швидкість дифузійного масопереносу в разл. в-вах або матеріалах іноді зручно характеризувати константою їх проникності П = D g. де g - константа Генрі, яка визначає рівноважну р-рімость переноситься компонента. Зокрема, вираз для стаціонарного потоку молекул газу. диффундирующих через розділить. перегородку (мембрану) товщиною d. має вигляд: J = П gD р / d. де D р - різниця парціальних тисків поділюваних компонентів газової суміші по обидва боки перегородки. Коеф. дифузії істотно розрізняються для дифузійних процесів в газових і конденсованих (рідких і твердих) середовищах: наиб. швидко перенесення частинок відбувається в газах (D близько 10 - 4 м 2 / с при нормальних т-ре і тиску), повільніше - в рідинах (близько 10 - 9), ще повільніше - в твердих тілах (близько 10 - 12). Проілюструємо зазначені висновки на прикладах молекулярної дифузії.
Дифузія в газових середовищах. Для оцінки D в якості характерного (середнього) зміщення частинок приймають довжину своб. пробігу молекул l = u t. де і і t - середні швидкість руху часток і час між їх зіткненнями. Відповідно до першого співвідношенням Ейнштейна D
l 2 t -1 - більш точно D = 1/3 lu. Коеф. дифузії обернено пропорційний тиску р газу. оскільки l
1 / р- з підвищенням т-ри Т (при постійному обсязі) D зростає пропорційно T 1/2. т. к. - зі збільшенням мовляв. маси газу D знижується. Згідно кінетичної. теорії газів. коеф. взаємної дифузії газів А та В в бінарній суміші (табл. 1)
де р - повний тиск в системі, тA і тB - маси газів. s A і s B - параметри потенціалу Леннард-Джонса (див. напр. Абсорбція).
Великий практич. інтерес представляє перенесення газів через наскрізні пори в твердих тілах. При відносно малих тисках газу або розмірах пір (r0 ), Коли частота зіткнень молекул газу зі стінками пір перевищує частоту взаємних зіткнень молекул. т. е. середня довжина їх своб. пробігу l gt; gt; r0 (Для нормального тиску при r0 lt; 10 - 7 м), спостерігається т. Зв. кнудсеновская дифузія. При цьому газовий потік через пористу перегородку пропорційний середньої швидкості молекул і константа газопроницаемости визначається з ур-ня:
де Ns - поверхнева щільність пір в перегородці. Оскільки середня швидкість молекул обернено пропорційна квадратному кореню з їх мас , компоненти, що розділяється газової суміші проникають через пори мембрани з разл. скоростямі- в результаті пройшла через перегородку суміш збагачується більш легкими компонентами. Зі збільшенням тиску газу в таких пористих системах зростає поверхнева концентрація молекул. адсорбованих на стінках пір. Утворився адсорбції. шар може виявитися рухомим і переміщатися уздовж пов-сті пори, внаслідок чого паралельно з об`ємним дифузійним перенесенням в ній можлива поверхнева дифузія газу. Остання надає іноді істот. вплив на кінетику хім. перетворень, обумовлюючи неравновесное розподіл в системі взаємодій. реагентів.
Дифузія в конденсованих середовищах. У рідинах і твердих тілах дифузія здійснюється перескоками частинок з одного стійкого стану в інше, відстань між ними має порядок міжмолекулярної. Для таких перескоків необхідні локальна перебудова ближнього оточення кожної частки (ймовірність перебудови характеризується ентропією активації D S) і випадкове накопичення в цій області деякого кількості теплової енергії ED (Енергія активації дифузії). Після перескоку кожна частка виявляється в новому енергетично вигідному положенні, а енергія, що виділяється розсіюється в середовищі. При цьому D = D0 exp (- ED / RT), де D0 = N exp (D S / R) - ентропійний фактор, що залежить від частоти "теплових ударів" молекул середовища (n
10 12 с - 1), R - газова постійна. Дифузійне рух частинок в рідині визначається її вязкостнимі св-вами, розмірами частинок і характеризується їх т. Зв. рухливістю (
Відео: Дифузія
(KT (друге співвідношення Ейнштейна). Параметр (- коеф. Пропорційності між швидкістю частки і і рушійною силою F при стаціонарному русі з тертям (і = (F). Напр. В разі сферически симетричних часток радіусом р для яких брало (= 1/6 prh (T), справедливо ур-ня Стокса-Ейнштейна: D = kT / 6 prh (T), де h (T) - коеф. дінаміч. в`язкості середовища в функції від т-ри. Підвищення D зі збільшенням т -ри в рідинах пояснюється зменшенням щільності упаковки їх молекул ( "розпушення структури") при нагр. і, як наслідок, зростанням числа перескоків частинок в одиницю часу. Коеф. Дифузії різних в-в в рідинах наведені в табл. 2 і 3 характерні значення ED
Коеф. дифузії в твердих орг. тілах мають значить. розкид, досягаючи в ряді випадків значень, порівнянних з відповідними параметрами в рідинах. Наїб. інтерес представляє дифузія газів в полімерах. Коеф. дифузії в них (табл. 4) залежать від розмірів диффундирующих молекул. особливостей взаємодій. їх з фрагментами макромолекул. рухливості полімерних ланцюгів, своб. обсягу полімеру (різниця між реальним обсягом і сумарним об`ємом щільно упакованих молекул) і неоднорідністю його структури.
Високі значення D при т-рах вище т-ри стеклования полімерів обумовлені великою рухливістю в даних умовах фрагментів макромолекул. що призводить до перерозподілу своб. обсягу і соотв. до зростання D S і зменшення ED. При т-рах нижче т-ри стеклования коеф. дифузії мають, як правило, менші значення. При дифузії в полімерах рідин значення D можуть залежати від концентрації розчинених компонентів внаслідок їх пластифицирующего дії. Коеф. дифузії іонів в іонообмінних смолах в значить. ступеня визначаються їх змістом вологи (середнє число п молекул води. припадає на одну йоногенних груп). При високому влагосодержании (п gt; 15) коеф. дифузії можна порівняти з відповідними D для іонів в електролітах (див. табл. 5 і 3). при п lt; 10 коеф. дифузії експоненціально знижуються зі зменшенням п.
У твердих неорг. тілах, де частка своб. обсягу і амплітуди коливань атомів кристалічної. решітки незначні, дифузія обумовлена наявністю порушень в їх структурі (див. Дефекти в кристалах), що виникають при виготовленні, нагріванні, деформаціях і ін. діях. При цьому м. Б. реалізовані дек. механізмів дифузії: обмін місцями атомів і обмін місцями двох сусідніх атомів. одночасне циклич. переміщення дек. атомів. пересування їх по міжвузля і ін. Перший механізм переважає, напр. при утворенні твердих розчинів заміщення, останній - твердих розчинів впровадження. Дифузійні процеси відбуваються з помітною швидкістю лише при високих т-рах. Напр. як випливає з табл. 6, коеф. дифузії Про2 в СаО і Сr2 Про3 при підвищенні т-ри з 20 до 300 ° С зростають соотв. в 2. 10 10 і 3. 10 39 раз. При массoпереносе в області лінійних дислокацій і по поверхневим (границі зерен) дефектів в полікрісталліч. тілах D збільшуються на 4-5 порядків.
Для визначення коеф. дифузії розрахункові дані (концентрац. профілі і потоки диффундирующих частинок, сорбіціонно-десорбції. закономірності) порівнюють з експериментальними. Останні знаходять за допомогою разл. фіз.-хім. методів: ізотопних індикаторів. рентгенівського мікроаналізу, гравіметрії. мас-спектрометрії. оптичних (рефрактометрия. ІК спектроскопія) і ін.
Значення дифузійних процесів. Дифузія грає важливу роль в разл. областях науки і техніки, в процесах, що відбуваються в живій і неживій природі. Дифузія впливає на перебіг або визначає механізм і кінетику хім. р-ций (див. напр. дифузійної пламен метод. Макрокінетика), а також багато інших. фіз.-хім. процесів і явищ: мембранних, випаровування. конденсації. кристалізації. розчинення. набухання. горіння. каталітичних, хроматографічних, люмінесцентних, електричні. і оптич. в напівпровідниках. уповільнення нейтронів в ядерних реакторах і т. д. Велике значення має дифузія при утворенні на кордонах фаз подвійного електричні. шару, діффузіофорезе (див. електроповерхневих явища) і елекрофорезе (див. Електрокінетичні явища), в ЕлектроХіт. методах аналізу і процесах (див. напр. Дифузійний потенціал. Дифузійний струм), в фотографіч. процесах для швидкого отримання позитивного зображення та ін. Д іффузія служить основою мн. поширених техн. операцій: спікання порошків. хіміко-термічної. обробки металів (напр. азотування і цементації сталей), гомогенізації сплавів. металізації і зварювання матеріалів, дублення шкіри і хутра. фарбування волокон - переміщення газів за допомогою т. зв. дифузійних насосів. Дифузія - одна зі стадій багаточисельних. хіміко-технол. процесів (напр. масообмінних) - уявлення про дифузійному перенесення в-ва використовують при моделюванні структури потоків в хім. реакторах і ін. Роль дифузії істотно зросла у зв`язку з необхідністю створення матеріалів з наперед заданими св-вами для розвитку областей техніки (ядерної енергетики. космонавтики, радіаційних і плазмохім. процесів і т. п.). Знання законів, керуючих дифузією, дозволяє попереджати небажані зміни у виробах, що відбуваються під впливом високих навантажень і т-р, опромінення і т. Д. Закономірностям дифузії підкоряються процеси фіз.-хім. еміграції елементів в земних надрах і у Всесвіті, а також процеси життєдіяльності клітин і тканин рослин (напр. поглинання кореневими клітинами N, Р, К - осн. елементів мінер. харчування) і живих організмів.
===
Ісп. література для статті «ДИФУЗІЯ». Франк-Каменецький Д. А. Дифузія і теплопередача в хімічній кінетиці. 2 изд. М. 1967- Хаазе Р. Термодинаміка незворотних процесів. пер. з нім. М. 1967- Процеси взаємної дифузії в сплавах. під ред. К. П. Гурова, М. 1973- Берд Р. Стюарт В. Лайтфут Е. Явища переносу, пров. з англ. М. 1974- Кофстад П. Відхилення від стехіометрії. дифузія і електропровідність в простих окислах металів. пер. з англ. М. 1975- Миколаїв Н. І. Дифузія в мембранах. М. 1980 Шервуд Т. Пігфорд Р. Уїлки Ч. Масопередача, пров. з англ. М. 1982- Фізичний енциклопедичний словник, М. 1983, с. 174-75, 652, 754- Овчинников А. А. Тімашов С. Ф. Білий А. А. Кінетика диффузионно-контрольованих хімічних процесів, М. 1986 Чалих А. Е. Дифузія в полімерних системах, М. 1987. С. Ф. Тімашов.