Дитячі казки з картинками
Ганс Хрістіан Андерсон
Жили-були одного разу двадцять п`ять олов`яних солдатиків, яких відлили з однієї великої олов`яної ложки, і тому всі вони були схожі, наче брати, з рушницями на плечах і в однакових червоно-синіх мундирчиках. Все, крім останнього, двадцять п`ятого. На нього не вистачило олова, і тому у нього була лише одна нога. Але на цій єдиній нозі він стояв так само твердо, як решта на двох.
Стійкий Олов`яний Солдатик любив маленьку Танцівницю, яка на одній ніжці стояла перед своїм іграшковим замком, - і, якщо дивитися з коробки, в якій жили солдатики, то здавалося, що у неї теж все одна нога. Солдатик думав, що з неї вийде для нього ідеальна дружина.
Але Троль, що живе в табакерці, старий і мудрий, приревнував красуню до маленького олов`яних солдатиків і напророчив йому страшну біду.
Але Олов`яний Солдатик був стійким і не звертав на нього уваги.
І ось з вини чи злого Троля або само собою сталося ось що. На наступний ранок, коли Солдатик стояв на підвіконні, порив вітру раптово здув його, і він полетів вниз, прямо на бруківку, де застряг між двома каменюками.
Маленький хлопчик, господар іграшок, і покоївка вийшли на вулицю і довго шукали солдатика. Але, хоча вони ледь не наступили на нього, все ж так і не побачили. Незабаром пішов дощик, і їм довелося повернутися в будинок. А Олов`яний Солдатик лежав на бруківці і сумував. Адже він не знав, чи побачить коли-небудь знову свою прекрасну Танцівницю.
Коли дощ скінчився, на вулиці з`явилися двоє хлопчаків.
- Диви, олов`яний солдатик! - сказав один. - Давай відправимо його в плавання!
І ось вони змайстрували з газети човник, посадили в неї Солдатика і пустили плисти в стічну канаву.
- Боже, бережи мене! - думав Олов`яний Солдатик. - Що за жахливі хвилі, та й течія така сильна!
Але, незважаючи на страх, він стояв все так же прямо і стійко.
А човник все пливла і пливла по стічній канаві і раптом ковзнула в каналізаційну трубу. Там була тьма нічогісінько не було видно, і бідний маленький Солдатик зовсім нічого не бачив.
"Куди я пливу? - думав він. - У всьому винен цей злісний Тролль. О, якби тільки моя маленька Танцівниця була зі мною, то я став би в десять разів хоробріший!"
А човник пливла все вперед і вперед, і ось попереду з`явилося світло. Вода з труби, виявляється, витікала прямо в річку. І човник закрутилася дзигою, а з нею разом і Олов`яний Солдатик. І ось паперова човник черпнув бортом води, намокла і почала тонути.
Коли вода зімкнулася над його головою, Солдатик подумав про маленьку танцівниці. Тут папір зовсім розмокла. Але раптом Солдатика проковтнула велика риба.
У шлунку у риби було ще темніше, ніж в каналізаційній трубі, але мужність не покидало Солдатика. І тут риба почала кидатися і смикатися.
Але ось риба затихла, потім блиснув яскраве світло і чийсь голос вигукнув: - Дивіться, це солдатик!
Виявляється, рибу зловили, віднесли на ринок, а там її купила кухарка з того самого будинку, де почалися всі пригоди нашого Солдатика. Його знову віднесли в дитячу, де його вже чекала маленька Танцівниця.
художник Д.Пeйшeнc
Всього найкращого! До нових зустрічей!
