Слов`янські казки для дітей і їх предназначеніе- радогості

Про древніх слов`янських оповідях. Частина перша.

Фольклор, в тому числі усна народна творчість - це величезний культурний пласт, характерний для певних етапів розвитку багатьох цивілізацій. Сьогодні в «науковому середовищі» прийнято вважати, що стародавні слов`янські казки, включаючи билинний епос, як раз входять в категорію усного фольклору. Про те, як все йде насправді, в який історичний проміжок споконвічне знання було втрачено, як і чому саме в усній формі воно було відновлено значно пізніше, ми поговоримо іншим разом. Мета цього матеріалу полягає в тому, щоб визначити сутність і призначення древніх слов`янських казок.

Слов`янські билини і казки, а точніше - оповіді, адже саме так їх називали наші Предки, мають зовсім не міфологічне коріння, як прийнято вважати. Так, казки розповідалися дітям. Так, їх склад був максимально простий і поетичний. Так, найчастіше давні слов`янські казки описують якісь події або явища в ігровій, відверто гумористичній формі. Однак хіба подача матеріалу визначається його змістом? Ні в якому разі, не змістом, а аудиторією, якій матеріал призначений. Саме тому слов`янські казки мають конструктивно просту форму, адже вони орієнтовані на дітей. А ось, що стосується їх змісту, повторюся, зовсім не міфологічного або фантастичного, то тут необхідно більш детальне роз`яснення.

Для прикладу візьмемо одну з найзнаменитіших і найдавніших слов`янських казок. Сказ про ріпку. Мало хто знає, що сучасний варіант цього твору є неповним, відверто «урізаним». Тобто нам з вами в дитинстві, ймовірно, розповідали про те, як ріпку тягнув спочатку один дід, потім до нього приєдналася бабця, потім внучка, а потім жучка, кішка і мишка. Насправді існує маса інтерпретацій цієї оповіді, але жоден із сучасних варіантів не відповідає споконвічного, в якому за бабкою йшов батько, потім мати, а вже потім дочка (внучка). Батько і мати з казки зникли приблизно в XI-XIII століттях, коли християнство почало вже в повну силу «підминати» під себе споконвічну культуру древніх слов`ян. Батько в цій казки був уособленням опори, а мати - символом любові. У християн опорою завжди була церква, а любов втілював Христос, тому логічно, що батька і матір християнські місіонери визнали «зайвими елементами».

Але важливіше інше. Важливіше те, що сьогодні майже ніхто не розуміє, що древня слов`янська казка про ріпку - це наочна демонстрація наступності поколінь, своєрідна лекція про взаємодію родичів, родових пластів. Адже дід (Родан) явне уособлення мудрості, могутності роду, тоді як бабка - це очевидний образ господарства. Батько, як уже було сказано, уособлює опору і захист, а мати - любов. Дочка (внучка) - це сьогодення і майбутнє роду, потомство. Жучка, тобто собака, є символом достатку, а кішка - древній образ сімейного ладу. При цьому мишка - символ добробуту (тому як мишка може жити тільки в тому будинку, де є якісь продовольчі запаси, особливо якщо проектувати ситуацію в сільську середу). А ось ріпка - це надбання Рода, і в той же час образ, який поєднує в собі два світи - земний (плід) і небесний (паросток, який тягнеться вгору).

Відео: Слов`янські казки

Тобто за допомогою простих до банальності образів слов`яни пояснювали своїм дітям, хто яке місце займає в роду, у кого які обов`язки і життєві завдання. При цьому в оповіді фігурують дев`ять елементів (ріпка, дід, баба, батько, мати, дочка, жучка, кішка, мишка), а дев`ятка в нумерології слов`ян - досконале число, абсолютна гармонія і завершеність (на противагу класичної, піфагорейської нумерології).

Інший яскравий приклад - оповідь про колобка. І знову ж таки, в дитинстві нас з вами познайомили з неповним, «обрізаним» варіантом цієї древньої слов`янської казки. В оригіналі колобок на своєму шляху зустрічає шістнадцять тварин, і не важко здогадатися, що кожне з них уособлює Чертог, тобто певний сегмент зоряного неба, що входить в Сварожий Коло, що становить на небесній осі триста шістдесят градусів. Якщо говорити простіше, то мова йде про «слов`янську зодіаку», який включав в себе не дванадцять, а шістнадцять знаків (Чертогів). І, звичайно, колобок завершував свій шлях не у палати Лисиці (яка в християнському варіанті казки «з`їла» колобка), а у палати Вепра, так як у наших Предків річний цикл руху Ярила-Сонця по небосхилу завершувався на цьому сузір`ї.

Тобто, описуючи «фантастичне» подорож колобка, батьки образно розповідали своїй дитині про навколишній світ, а точніше - про фізичну будову Всесвіту. Адже мова йде про наочну зоряній карті, знаючи яку людина не загубиться ні на Мідгард-Землі, ні за її межами. Зрозуміло, образи бабки і діда, «зліпили» (а в оригіналі - зварганити) колобка, - це образи Сварога (небесного батька) і Макоші (небесної матері).

Є чимало стародавніх слов`янських казок, які деталізовано знайомили дітей з іншими астрономічними явищами. Наприклад, знаменитий оповідь про Садко. Всі ми пам`ятаємо епізод, який описує зустріч Садко з Морським Царем і його дочками. Садко бачить вісім (а не дванадцять, як прийнято вважати) незаміжніх дочок Морського Царя і ця цифра «спливає» в оповіді неспроста. Морського Царя наші Предки називали Нієм, в той же час ім`ям Ния була наречена земля (планета), яка зараз носить назву Нептун. Здогадуєтеся, про що йде мова? Про супутниках Нептуна, адже Нептуна-ня, адже у нього їх якраз вісім, як і дочок в казці. Відкриті з 2002 по 2013 рік «камінці» в кількості шести одиниць, які також начебто обертаються навколо цієї планети, насправді не є її супутниками. Як мінімум, наші Предки так не вважали, або на той момент супутників дійсно було вісім, хоча питома маса кожного з шести супутників, які відкриті крайніми, не йде ні в яке порівняння з тими вісьмома, які відомі науці досить давно (це можна без праці уточнити в будь-який астрологічної енциклопедії, виданої в 2013 році і пізніше).

Звичайно, про істоту і про споконвічних варіантах древніх слов`янських билин і казок можна сперечатися дуже довго, тим більше, що з відносно недавнього часу все це позиціонується як усний фольклор, тобто твори, апріорі не мають точного змісту. Однак якщо спробувати самостійно розглянути навіть найвідоміші слов`янські казки в ключі, який задає ця стаття, можна прийти до вельми цікавих висновків. І в наступних матеріалах ми обов`язково повернемося до цього питання.

P.S. Також існує версія про те, що кожен з перших восьми «звірів», зустрів колобком, «з`їдає» від нього по шматочку, тоді як наступні вісім «звірів» так чи інакше допомагали йому відновити колишній вигляд. З урахуванням цієї версії в образі колобка не важко побачити тепер уже єдиний супутник Мидгард-Землі і точний опис так званого «місячного місяця».