Живе джерело
Відео: Група "живий Родник" (Білорусь) - Збірник Пісень
Про простому і складному
Відео: Живий Родник - Ото, незабаром
Живе джерело
Серпня 8th, 2013 | 
Автор: admin
У 1975 році, тоді ще молода і здорова, я гостювала у своєї старенької тітки в Підмосков`ї. Село Агафоново розташовувалося на самому березі Москви-ріки. Недалеко від села, на високому піщаному обриві з корабельними соснами, знаходився санаторій ім. Герцена - 4-го Управління Кремля. Я толком не знала, що це таке, а тітка тільки багатозначно піднімала вказівний палець і говорила, що там відпочивають і лікуються «великі люди».
Ще моя тітка говорила, що там же, під горою, б`є цілюще ключ, від якого проходять багато хвороб, особливо ревматизм. Я слухала неуважно, адже тоді це мене мало хвилювало. Літня відпустка пролетів непомітно, я багато купалася, засмагала, ходила в ліс.
Корисне знати - Gamestutor - ваш ігровий наставник.
Тоді мені й на думку не спадало, що те, що нам здається таким міцним і вічним - наше здоров`я, - може відразу випаруватися як дим, і що за короткий час можна опинитися якщо не інвалідом, то вельми хворою людиною.
злощасний ЗАСТУДА
Тієї ж осені моя тітка раптово померла, а я так сильно захворіла, що незабаром забула про ті місця. Спочатку я підхопила застуду. Слідом була ангіна, яка дала ускладнення на суглоби. З тих пір протягом майже двадцяти років суглобовий ревматизм мучив мене нескінченно. Я лікувалася мазями, пила протизапальні таблетки, але сезонні загострення повторювалися з року в рік. Найгірше було те, що, крім безперервних болів, у мене так закостенілі і скарлючилися розпухлі пальці на руках, що я більше не могла в`язати,
Відео: Ти ніколи не зрадиш мене, В тривожні дні не залишиш мене
а це довгі роки прикрашав мою самотнє життя і навіть давало якийсь приробіток. Сяк-так допрацювала я до пенсії в своєму рідному поштовому відділенні, де прослужила оператором 30 років. З чоловіком ми розлучилися давно, дочка була одружена в іншому місті, і я, вийшовши на пенсію, відчула себе настільки хворий і самотньою, що зовсім зажурилася.
ПОВЕРНУТИСЯ В МОЛОДІСТЬ
І ось одного разу я отримую вітальну листівку від подруги, на якій картинка - ну точь-в-точь фотографія того піщаного обриву з соснами, де був санаторій і цілюще джерело. І я просто загорілася мрією - знову з`їздити туди, де було зворушено моє серце, помилуватися красотами цього підмосковного куточка і, звичайно, випробувати на собі силу тієї лікувальної водички, про яку говорила покійна тітка.
Сказано зроблено. І ось, нарешті, довга дорога позаду. Зійшовши з електрички на підмосковній станції Кубинка, я доїхала на автобусі до санаторію ім. Герцена. Яке ж щастя було побачити знову місця моєї молодості! Після задушливої московської спеки, в якій я провела кілька годин, поки переїжджала з Казанського вокзалу на Білоруський та бродила по столичному центру, прохолода річки і вітерець, що пробігає в верхівках сосен, здалися мені сущим раєм. Я зняла кімнатку в дерев`яному будинку в тому ж Агафонова у якоїсь бабусі, що живе там цілий рік. І на другий же день рано вранці відправилася на джерело, що знаходилося під високим піщаним урвищем з соснами.
КЛЮЧ ДО ЗДОРОВ`Я
Я не відразу знайшла ключ, глибоко захований в буйно розрослися кущах бузини. Але до джерела все так само вела добре втоптана доріжка, а сам він був тепер обрамлений кам`яними плитами.
Я влаштувалася прямо на кам`яному підніжжі над струмком, випливав з кам`яного ложа. Подумки зібрала все у мене волю до одужання і опустила в струмочок спершу одну ступню, потім другу, потім встала в воду прямо на коліна, а потім і на долоні. Спочатку мене просто обпекло. Дивно! Адже вода була зовсім не такою холодною, як я собі уявляла. Потім раптом такий сильний жар пробіг по всіх моїх суглобам, що я не втрималася і голосно скрикнула. Величезна собака несподівано видалася на стежці, слідом поспішав бородатий чоловік у рибальському одязі. «Ох і злякався!» - полегшено зітхнув він, побачивши, як я самостійно, хоча і з труднощами встаю з колін і виходжу на сухе місце. Він схвально кивнув мені і сказав, що і сам бере воду з цілющого джерела для лікування хворих ступень, навіть дачу вже п`ятий рік знімає на тому березі, в селі Василівському.
Підбадьорена його розповіддю, я повернулася додому в піднесеному настрої і в цю ніч вперше спала без болю. А на наступний ранок знову поспішила до джерела. Цілий місяць провела я на березі річки, лікувалася в цілющій воді, в якій оживали мої нещасні суглоби.
З тих пір я щоліта намагаюся приїжджати в ці благодатні підмосковні краю, до свого лікаря-ключу. Правда, в останні роки вода з нього тече вже зовсім маленькою цівкою - видно, вичерпується мій джерельце, а шкода! Коли я розповідаю про нього, мені мало хто вірить - адже це не знаменитий курорт з мінеральною водою і не лікувальні грязі. Але особисто для мене цей підземний ключ виявився справжнім ключиком до мого знову знайденому здоров`ю!
