Будинок санітарної освіти в гатчині 1925-1941 рр
Будинок санітарної освіти в Гатчині
1925-1941
В кінці XIX - початку ХХ століття діячі земської медицини Росії прийшли до висновку, що в охороні здоров`я населення неможливо досягти серйозних успіхів без залучення самого населення. А головним інструментом активізації населення в цьому напрямку є санітарна освіта. Кращі представники земської медицини Гатчинського краю, в т.ч. доктор Н.А. Колпаков. не раз ставили питання санітарної освіти в порядку земських повітових зборів і губернських санітарних з`їздів. Однак аж до встановлення в Росії радянської влади медикам так і не вдалося створити систему санітарної освіти населення.
А ось більшовики, завжди вважали пропаганду, в будь-яких її формах, одним з найдієвіших способів впливу на людський розум, з приходом радянської влади, звичайно ж, зайнялися санітарної пропагандою всерйоз. Боротьба за здоров`я людей надовго стала одним із головних завдань нової влади. Вже в 1918 році було проголошено принципи радянської охорони здоров`я. Одним з п`яти принципів стало «Участь населення в охороні здоров`я». Нова влада, треба віддати їй належне, не шкодувала коштів для охорони здоров`я населення. І все це відбувалося тоді, коли розруха, голод, епідемії, Німецька та Громадянська війни вимагали величезних державних витрат.
Не вдаючись в подробиці інших форм турботи Радянської Росії про здоров`я населення, скажу лише про санітарній освіті. З перших років існування нової держави нарешті здійснилася мрія земських лікарів про притягнення самого населення до охорони здоров`я. З цією метою серед усіх верств населення була організована систематична пропаганда медичних і гігієнічних знань.
Незважаючи на величезні труднощі, держава виділяла на санітарну пропаганду чималі кошти. Великими тиражами видавалися пам`ятки, плакати. До санітарної пропаганди залучалися відомі художники і поети. Досить згадати поета В.В. Маяковського з його «Вікнами РОСТу» на санітарні теми і віршами про дотримання правил гігієни. Лікарі і фельдшери всіх спеціальностей виступали з лекціями в самих різних аудиторіях в усіх куточках країни.
Створювалися установи абсолютно нового типу - будинки санітарної освіти (ДСП). Це були центри організації санітарної пропаганди. Нічого подібного не мала тоді жодна країна світу. У 1920-1921 роках відкрилися ДСП в Ярославлі, Ростові на Дону, Одесі, Єкатеринбурзі та деяких інших великих містах.
Йшла середина 1920-х років. Ішли в минуле трагічні часи Німецької війни, революції та Громадянської війни. Життя потроху налагоджувалося. У Гатчині, яка називається тепер Троцького, до цього часу багато що змінилося.
Не залишилося осторонь і охорону здоров`я. На зміну Городовому госпіталю і Земської лікарні прийшла Міська лікарня ім. Зінов`єва. Замість лікарів: Г.Г. Надєждіна, І.Ф. Шевченко, П.А. Штудемейстера, Н.А. Колпакова, Л.Н.Красіковой, А.Д. Боргова в місті стали працювати нові: Б.І. Беневіч, Я.Е. Бергольц, М.І. Гегелло, Д.А. Докукін, С.І. Зорохович, С.І. Коган. З`явилися лікарі нових спеціальностей: шкільно-санітарні, фтизіатри. А Гатчина стала першим малим містом Радянської Росії, який отримав Будинок санітарної освіти. Причому, ця установа відкривалося в нашому місті двічі: в 1925 році і в 1965 році.
З 20 по 26 травня 1924 року в Ленінграді проходило 1-е Всеросійська нарада по санітарній освіті. А 15 березня 1925 року в Гатчині (Троцький) відкрився повітовий Будинок санітарної освіти. У тому ж році в країні було відкрито ще кілька ДСП. Але всі вони відкриті в містах, значно більших, ніж Гатчина. На 1928 рік у величезній країні працювало всього 42 ДСП. Чому саме наш невелике місто став місцем організації одного з них? Факт розміщення в 1925 році Будинку санітарної освіти в Гатчині (Троцький), звичайно, можна спробувати пояснити. Наприклад, тим, що Гатчина в цей час стала центром величезного повіту, що увібрав в себе всі території на південь від Ленінграда. І все-таки остаточної відповіді поки немає. Гатчина була в кілька разів менше найменших міст, в яких в 1920-і роки були відкриті Будинку санітарної освіти. Навіть в Ленінграді міської ДСП був відкритий тільки в 1932 році.
У 1927 році в Троцький повіт Ленінградської губернії входили 20 волостей: Бегуніцкая, Красносільська, Слуцька (місто Слуцьк - колишній Павловськ), Венгісаровская, Ульяновська, Троцька, Стрельнінскій, Староскворіцкая, Різдвяна, Медушская, Гостіліцкого, Ропшинских, Лисинском, Губаніцкая, Пулковська, Копорской , Сосницька, Ораниенбаумская, Глібівська, Ковашевская. У тому ж році Ленінградська губернія перетворена в область-в її склад увійшли території колишніх Череповецкой, Новгородської, Мурманської і Псковської губерній.
Троцький ДСП розмістився в будівлі флігеля, у дворі колишньої госпітальної аптеки на вулиці Червоної (колишня Госпітальна), 13. Тепер в цій будівлі знаходиться Бюро технічної інвентаризації. У двох просторих кімнатах поставили кілька столів, розвісили плакати і таблиці з анатомії людини, профілактиці інфекційних захворювань і т.п.
На фотографії, зробленій 13 лютого 1928 року: зал Будинку санітарної освіти, в якому йде засідання комітету з організації Радянського Товариства Червоного Хреста в нашому місті. Зліва направо: керуючий аптекою Гатчинського залізничного вузла Сороков- лікар Міської амбулаторії А.П. Резнікова- завідувач туберкульозним відділенням Міської лікарні Я. Е. Бергольц- терапевт Міський амбулаторії В.А. Кусов- майбутній перший голова Міського комітету Червоного Хреста С.Є. Степанов- завідуюча ДСП К.А. Соколова- завідувач Міський лікарнею М.Р. Марціновіч- завідувач акушерським і гінекологічним відділенням Міської лікарні Б.І. Беневіч- женорганізатор райкому ВКП (б) О. Шелковська.
Першою завідувачкою Будинком санітарної освіти стала К.А. Соколова. У 1933 році Соколова стала ще й шкільно-санітарним лікарем, пізніше - завідуючої гарнізону дитячими яслами.
Чим же займався ДСП? До того моменту, коли мені в кінці 1965 року припало заново створювати в Гатчині ДСП, сама система організації санітарної пропаганди в СРСР зазнала значних змін, як в якісному, так і в кількісному відношенні. На самому початку 1960-х в країні діяли вже сотні ДСП, організовані за схемою: республіканські, обласні, міські. Організаційно-методичне керівництво санітарно-просвітницькою роботою в країні здійснював з 1928 року Центральний науково-дослідний інститут санітарної освіти в Москві. Однак, незважаючи на такі структурні зміни, основні форми санітарної пропаганди залишилися, по суті, ті ж самі: лекції, бесіди, плакати, пам`ятки, радіо, кіно. У 1925-1941 роках головним завданням ДСП в нашому місті стало залучення всіх медичних працівників до санітарної пропаганди. Лікарі в плановому порядку читали лекції в школах, в навколишніх колгоспах, на промислових підприємствах.
У другій половині 1920-х в Гатчинському (Троцького) Будинку санітарної освіти, як і у всіх інших ДСП Радянського союзу, набули широкого поширення і такі форми поглибленої пропагандистської роботи, як гуртки та курси. Гуртки з основ санітарної грамотності стали з`являтися чи не в кожному великому установі.
Спільно з Міським комітетом Товариства Червоного Хреста ДСП брав участь в організації гуртків БГСО (Будь готовий до санітарної оборони), санітарних постів на підприємствах і в колгоспах. На базі ДСП проводилися заняття червонохресного Курсів підготовки медичних сестер. Ці курси готували сестер для лікувальних і дитячих установ міста і району. До початку Великої вітчизняної війни було випущено кілька сотень кваліфікованих медичних сестер.
У тексті статті наводяться кілька зразків наочної (плакати) і друкованої (пам`ятки і брошури) форм радянського санітарної освіти періоду 1920-1941 років.
