Гіперактивний дитина: що робити батькам? Поради психолога та рекомендації батькам гіперактивних дітей

Найчастіше найбільш часто зустрічається причиною гіперактивності дитини є брак уваги. Своєю надмірною рухливістю і зайнятістю він намагається залучити батьків, однолітків, вчителі до себе. Іноді ж такою причиною може стати особливість характеру людини. Однак найбільший вплив мають багато інших чинників: в групі ризику діти, які з`явилися на світ через кесарів розтин, штучники і т. Д. Тому досить важливо розібратися в першопричину.

Судячи зі статистичних даних, гіперактивність зустрічається практично у кожної двадцятої дитини, до речі, слід зазначити, що у хлопчиків в два-три рази частіше. Виходить, в навчальному класі можна зустріти як мінімум одного малюка з надмірною активністю. Поради батькам гіперактивної дитини роздають все кому не лінь, але насправді прислухатися потрібно лише до фахівців.

Вчені довели, що гіперактивність є діагнозом

Протягом довгого часу цей діагноз вважався лише особливістю поведінки дитини, але зовсім недавно було доведено, що це є психічним відхиленням, яке не можна виправити простими педагогічними методиками. І якщо в сім`ї є гіперактивна дитина, що робити батькам? Поради психолога допоможуть в цьому розібратися.

Що цікаво, в 1970 році були проведені дослідження, які показали: в основі даного захворювання лежать фізіологічні і генетичні причини, і сам синдром відноситься не тільки до педагогіки і психології, але і пов`язаний з медициною.

Основні причини виникнення

Недолік необхідних гормонів в організмі дитини.
Перенесені захворювання і травми.
Хвороби матері під час вагітності.
Будь-які хвороби, які переніс дитина ще немовлям. Вони могли вплинути на роботу мозку.

І незалежно від того, що медицина досягла великих успіхів в даному питанні, і існують фармакологічні методи лікування і психолого-педагогічні, все ж дитяча гіперактивність вважається невиліковним синдромом, яку можна скорегувати в підлітковому віці. Виходячи з цього, спробуємо зробити висновки і дати рекомендації: гіперактивні діти, що робити батькам?

Поради психолога зможуть допомогти адаптуватися малюкові до соціуму і надалі стати всебічно розвиненою особистістю.

Хвороба в зрілому віці

Насправді багато дорослих людей страждають від цього захворювання, але найчастіше їх просто вважають надто імпульсивними, активними і навіженими. Даний синдром виникає в дитинстві, він ще не до кінця вивчений, тому не доведено, що воно залишається і в більш зрілому віці.

Як розпізнати гіперактивної дитини

З першими ознаками батьки можуть зіткнутися відразу: дітки погано сплять, багато плачуть, протягом дня дуже дратівливі, можуть реагувати на будь-який шум і зміну обстановки.

Гіперактивний дитина в рік вже починає проявляти себе, наприклад, в мовної затримки, незграбних рухах через порушену моторики. Проте він постійно активний, намагається йти, рухатися, він метушливий і рухливий. Його настрій також постійно змінюється: в один момент дитина веселий і радісний, а в наступну хвилину він може різко завередував. Отже, перед вами гіперактивна дитина (1 рік). Що робити батькам? Таким дітям доведеться приділяти набагато більше уваги, і для досягнення результатів необхідно докласти зусиль.

критичний вік

Коли справа доходить до підготовчих занять, дитині також складно зосередитися на одному завданні: він не може всидіти на місці, довести до кінця хоча б одну справу або ж зробити вправу уважно і зосереджено. Малюк робить все абияк, щоб закінчити роботу і приступити до чогось нового.

Розумні поради батькам гіперактивної дитини може дати тільки фахівець, також як і розпізнати гіперактивність. Але перш ніж звернутися до професіонала, мати і батько повинні поспостерігати за своїм чадом, визначити, наскільки надмірна активність і імпульсивність заважає йому в навчанні і побудові взаємовідносин зі своїми однолітками. Які ситуації насторожують?

Основні симптоми

Неуважність. Дитині завжди складно зосередитися на завданні або грі. Батькам постійно доводиться нагадувати про буденні справи, адже дитина просто забуває про них, а ще постійно ламає або втрачає свої речі. Крім того, порушено увагу: малюк ніколи нікого не слухає, навіть коли мова звернена безпосередньо до нього. Якщо він самостійно робить завдання, то часто не може правильно організувати свою роботу, постійно відволікаючись і не доводячи завдання до кінця.
Імпульсивність. На уроках дитина, не дочекавшись своєї черги, вигукує з місця. Йому складно дотримуватися встановлених правил, він постійно втручається в розмову і т. Д.
Гіперактивність. Дитині складно всидіти на місці, він постійно совається на стільці, багато базікає, постійно бігає навіть там, де не можна цього робити. Малюк не може спокійно грати або відпочивати, він весь час задає безліч питань, але не може запам`ятати навіть одна відповідь. Багато вчинки і дії дитини абсолютно необдумані, він часто ламає предмети, або ж б`є посуд. Навіть під час сну він не спокійний - постійно прокидається, перевертається, іноді кричить уві сні.

Гіперактивний і активний: відмінності

Нерідко коли батьки говорять про свою дитину, що він гіперактивний, вони вкладають в це слово позитивний сенс. Але більшість людей просто плутає два різних поняття - активний і гіперактивний. Дійсно добре, коли дитина допитливий, проявляє інтерес до навколишнього світу, тягнеться до нових знань. Але гіперактивність і синдром дефіциту уваги, які часто взаємопов`язані, відносяться до неврологически-поведінкових розладів. Вони найбільш болісно даються взнаки після п`яти років, що, безсумнівно, негативно позначається на дитині, заважаючи йому розвиватися нарівні з іншими дітьми.

Активні діти можуть бути рухливими будинку, на спортивному майданчику з друзями, в садку, але прийшовши в будь-який для них нове місце, наприклад, в гості або на прийом до лікаря, вони відразу ж заспокоюються і починають вести себе як справжні тихоні. З гіперактивними ж дітьми все по-іншому незалежно від обставин, місця і людей, які їх оточують: вони завжди поводяться однаково і просто не можуть всидіти на місці.

Активного дитини можна захопити звичайною грою, наприклад, шашками або збиранням пазла, у гіперактивного ж не вистачає посидючості.

У будь-якому випадку все дуже індивідуально, тому лише виходячи з спостережень можна давати рекомендації батькам. Гіперактивних дітей складніше налякати, у них занижений больовий поріг, вони нічого не бояться, абсолютно не думаючи про свою безпеку.

З усього вищесказаного випливає, що якщо малюк любить рухливі ігри, йому подобається дізнаватися щось нове, і ця цікавість не заважає йому в навчанні і в соціальних взаєминах, то не слід називати його гіперактивним. Дитина просто нормально розвивається для свого віку. Якщо ж малюк не може всидіти на місці, дослухати казку до кінця або ж закінчити завдання, постійно вимагає до себе уваги або ж закочує істерики, то це гіперактивна дитина. Що робити батькам? Поради психолога зможуть допомогти в цій нелегкій питанні.

Навчання в школі

Якщо до початку занять в школі батьків не особливо хвилює подібна риса характеру, то з початком навчання бачачи безліч проблем, з якими стикається їх чадо, вони починають сильно турбуватися. Цим дітям складно зрозуміти, як можна себе вести, а як ні. Дитина не знає, де знаходиться допустима межа, їм складно налагодити взаємини з іншими дітьми і вчителем, та й просто спокійно засвоїти урок. Тому в адаптаційний період необхідні рекомендації батькам гіперактивних дітей, так як цей вік є найбільш критичним. Можна відвести дитину до психолога. Якщо у вас гіперактивна дитина, рекомендації фахівців потрібно дотримуватися буквально у всьому.

Важливо пам`ятати, що гіперактивність і дефіцит уваги часто йдуть в комплексі з іншими серйозними проблемами.

Поради батькам гіперактивної дитини

Гіперактивний дитина: що робити батькам? Поради психолога, яким необхідно слідувати, читайте нижче.

Важливо уважно підійти до техніки безпеки, прибрати всі небезпечні та гострі предмети, виходячи з кімнати, відключати побутові прилади, так як і звичайні діти часто щось ламають, або ж падають і вдаряються, а з гіперактивними це трапляється вдвічі або ж втричі частіше.

Якщо щось важливе повинен засвоїти гіперактивна дитина, поради психолога батькам будуть корисні. Необхідно переконатися, що він слухає. Недостатньо просто гукнути його - потрібно встановити контакт, прибрати з поля зору іграшки, вимкнути телевізор або комп`ютер. І тільки переконавшись, що чадо вас дійсно слухає, можна з ним починати бесіду.

Необхідно встановити в сім`ї правила, яким дитина б неухильно дотримувався. І дуже важливо, щоб вони завжди виконувалися щодня без винятку, незалежно від обставин. Про них важливо постійно нагадувати дитині, повторювати, що якісь завдання потрібно виконувати завжди, а щось робити категорично заборонено.

Дуже важливим нюансом є режим. Малюка потрібно привчати виконувати всі за часом, причому винятків не можна робити навіть у вихідний день. Наприклад, завжди вставати в один час, снідати, робити уроки, йти на прогулянку. Можливо, це і занадто строго, але найбільш дієво. Саме це правило допоможе в подальшому дитині адаптуватися до школи і засвоювати новий матеріал.

Ці дітки дуже сприйнятливі до настрою, тому дуже важливо, щоб ті емоції, які вони отримували, були позитивними. Необхідно хвалити їх навіть за найменші досягнення. Нехай відчувають, що його батьки пишаються ним. Слід підтримувати чадо в нелегкі для нього моменти, частіше говорить про любов до нього, обіймати.

Можна організувати систему заохочень, наприклад, якщо весь тиждень він поводився добре, то на вихідних він отримує невеликий презент або ж вилазку на природу, похід кіно, музей. Нехай батьки придумають спільні ігри, які захоплять малюка. Безумовно, часу, терпіння і винахідливості знадобиться чимало, але результат не змусить себе чекати.

Важливо в цілому стежити за атмосферою в родині, щоб всі конфлікти проходили повз малюка, і особливо не можна, щоб він в них брав участь.

Якщо ж дитина погано себе вів, то можна і покарати, але несильно, а від рукоприкладства зовсім краще відмовитися.

У гіперактивної дитини ніколи не вичерпується енергія, тому постійно необхідно створювати йому умови, щоб він кудись її подів. Малюкові слід більше гуляти на повітрі, ходити в спортивну секцію, грати. Але тут також є важливий нюанс: дитина повинна бути втомленим, але не занадто перевтомлені.

Забороняючи щось дитині, вкрай важливо надати йому альтернативу, при цьому спокійним тоном пояснивши, чому його дії неправильні.

Не можна вести своє чадо в місця, де переважає великі скупчення людей: його психіка і без того надмірно чуйна і слабка, а натовп може привести до надмірного збудження нервової системи, тому слід уникати масових заходів, супермаркетів в годинник ажіотажу. А ось прогулянки на свіжому повітрі, вилазки на природу благотворно діють на малюка. Грати такій дитині краще тільки з одним другом.

Непогано буде, якщо батьки заведуть щоденник спостережень, в якому зможуть відзначати всі зміни і реакції на навколишній світ, що відбуваються з гіперактивним дитиною. Після цього щоденник можна показати педагогу (йому буде значно легше скласти загальну картину).

Гіперактивний дитина: що робити батькам? Поради психолога, перераховані вище, допоможуть вирішити безліч проблем.

Робота в школі

Спочатку вчитель повинен знати про наявність гіперактивної дитини у себе в класі, щоб в подальшому правильно будувати роботу з ним, тому батьки повинні заздалегідь попередити педагога, а також поділитися всією наявною інформацією.

В першу чергу дитина повинна сидіти якомога ближче до вчителя - так останнім буде значно простіше проконтролювати дисципліну. Також важливо, щоб малюк мав можливість в будь-який момент поставити всі необхідні питання.

Всі завдання вчитель повинен записувати на дошці і на певний період часу давати лише одне завдання. Якщо ж завдання занадто велике, то його необхідно розбити на кілька частин, обмежувати здійснення часом і постійно контролювати їх виконання.

Гіперактивній дитині важко довго всидіти на одному місці і ще при цьому запам`ятовувати викладений матеріал. Тому необхідно навчати його послідовно, залучити його в урок, навіть якщо малюк крутиться, вигукує, совається на стільці. Наступного разу малюк нехай зосередиться лише на те, щоб вести себе спокійно.

Йому просто необхідно рухатися, тому краще вже сильно не стежити за його поведінкою на уроках, дати йому побігати на шкільному майданчику або спортивному залі.

Також дітки часто потрапляють в замкнуте коло: похвали для них просто необхідні, але добре вчитися варто їм неймовірних зусиль. Через те, що вони не вдивляються і не можуть нормально зосередитися, вони роблять багато помилок і їх роботи охайні. Тому спочатку слід ставитися до них менш суворо.

Під час заняття може кілька разів змінитися діяльність, і якщо звичайним дітям це йде на користь, то гіперактивному перемикатися значно складніше. Тому їх потрібно попереджати заздалегідь, дати можливість підготуватися.

З такими дітьми педагогу працювати дуже складно, але все ж якщо знайти правильний підхід, результат буде відмінним. Гіперактивні діти добре розвинені інтелектуально, про що свідчить безліч тестів, але їм складно справлятися зі своїм темпераментом.