Ікона божої матері почаївська
День пам`яті
5 серпня (23 липня по старому стилю) і 21 (8) вересня
Почаївська ікона Божої Матері належить до числа найбільш шанованих святинь Російської Церкви. Вона відома усьому слов`янському світові: її шанують в Росії, в Боснії, Сербії, Болгарії та інших місцях. Поряд з православними на поклоніння чудотворному образу Пресвятої Богородиці приходять і християни інших віросповідань. У Почаївській Лаврі, древньому оплоті Православ`я, чудотворна ікона перебуває близько 400 років. (Відомості про перенесення ікони в Почаївську обитель поміщені 8 вересня). Чудеса, що виникають від святої ікони, численні і засвідчені в монастирських книгах записами віруючих, з молитвою зверталися про позбавлення від невиліковних недуг, звільнення від полону і напоумлення грешніков.Перед ній моляться про охорону від єресей і розколів, від навали чужинців, про зцілення від сліпоти як тілесної, так і духовної, про звільнення з полону
Історія цієї чудотворної ікони Богоматері нерозривно пов`язана з Почаївським монастирем на честь Успіння Пресвятої Богородиці (Україна). На горі, де нині розташована Успенська Почаївська лавра, у 1340 році оселилися два інока. Одного разу один з них після молитви пішов до вершини гори і раптом побачив Богородицю, що стояла на камені, немов обійняту полум`ям. Він покликав іншого ченця, який був також удостоєний споглядати чудове явище. Третім свідком бачення був пастух Іван Босий. Побачивши незвичайне світло на горі, він піднявся на неї і разом з ченцями став прославляти Бога і Його Пречисту Матір.
Після того, як явище зникло, на камені, де стояла Богородиця, залишився відбиток Її правої стопи. Відбиток цей зберігся до сих пір і завжди наповнений водою, яку дивним чином виділяє камінь. Вода в стопі не бракує, не дивлячись на те, що численні паломники постійно наповнюють нею свої судини для зцілення від недуг.
Відео: Фільм " Почаївська Лавра " 2 частина
Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері 23 липня було встановлено в пам`ять позбавлення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги 20-23 липня 1675 року.
Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками, за царювання польського короля Яна Собеського (1674-1696), полки, що складаються з татар, під проводом хана Нурредин, через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам`яних будівель обителі, не уявляла ніякого захисту для загрожених. Ігумен Йосип Добромирський переконав братію і мирян звернутися до небесних захисникам: Пресвятої Богородиці і преподобному Іову Почаївському (пам`ять 28 жовтня). Ченці і миряни ретельно молилися, припадаючи до чудотворного образу Божої Матері і до раки з мощами преподобного Іова. Вранці 23 липня з сходом сонця татари тримали остання порада про штурм обителі, ігумен же велів співати акафіст Божої Матері. З першими словами "Взбранной Воєводі" над храмом раптово з`явилася Сама Пречиста Богородиця, "омофор белоблістящійся розпускаючи", з небесними ангелами, що тримають оголені мечі. Преподобний Іов знаходився біля Божої Матері, кланяючись Їй і молячись про захист обителі. Татари взяли небесне воїнство за примару, в сум`ятті стали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, але стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив ворога. У панічному втечу, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися в обителі назавжди.
Відео: Почаївська ікона Божої Матері
У 1721 року Почаїв був зайнятий уніатами. Однак і в цей важкий для Лаври час монастирська літопис зафіксував 539 чудотворення від прославленої православної святині. Під час панування уніатів, у другій половині ХVIII століття, наприклад, граф-уніат Микола Потоцький став благодійником Почаївської Лаври за наступним чудесному обставині. Звинувативши свого кучера в тому, що оскаженілі коні перевернули коляску, граф дістав пістолет, щоб убити його. Кучер, звернувшись до Почаївської гори, підняв руки вгору і вигукнув: "Матір Божа, явлена в іконі Почаївській, врятуй мене!" Потоцький кілька разів намагався вистрілити з пістолета, ніколи йому не зраджував, але зброю робило осічку. Кучер залишився живий. Потоцький негайно відправився до чудотворної ікони і вирішив себе і все своє майно присвятити на улаштування обителі. На його кошти побудовано Успенський собор і братський корпус.
Повернення Почаєва в лоно Православ`я в 1832 році було ознаменовано чудесним зціленням сліпої дівчинки Анни Акімчуковой, що прийшла на поклоніння святиням з сімдесятирічної бабусею за 200 верст з Кременець-Подільського. На згадку цих подій архієпископ Волинський священноархімандрит Лаври Інокентій (1832-1840) встановив щотижневе, по суботах, читання соборного акафісту перед чудотворною іконою. Під час управління Лаврою священноархімандритом Агафангелом, архієпископом Волинським (1866-1876) був влаштований особливий боковий вівтар на хорах Свято-Троїцької церкви в пам`ять перемоги над татарами, освячений 23 липня 1875 року.
Молитва перед Почаївською іконою Божої Матері
О, Всемилостива Пані, Цариці і Владичиці, від усіх пологів обрана, і всіма пологи небесними і земними ублажувана! Поглянь милостиво на майбутній перед святою іконою Твоєю і щиро до Тебе молиться тим народом, сотвори заступництвом і заступництвом Твоїм у Сина Твого і Бога нашого, так никтоже вийде Отсюду сподівання свого худий і осоромлений в надії своєї, але нехай прийме кійждо від Тебе вся, по благому мучить Він з серця свого і по нужді і потребі своєї, на спасіння душі і во здравіє тілу. Призри благосердям, Всепетая Богородиці, і на обитель цю, Твоїм ім`ям нарицают, юже від років стародавніх полюбила, обрали її в надбання собі, і невичерпно істочающі струми зцілень від чудотворних ікон Твоєї і від пріснотекущаго джерела, в слід стопи Твоєї, нам откритаго, і збережи ю від усякого підступу і наклепу ворожі, як древній зберегла єси Твоїм явищем целу і ненанесення від лютаго навали агарянскаго, та вийму оспівується і славиться в ній Пресвяте Ім`я Отця і Сина і Святого Духа, і Твоє преславне успіння, на віки віків. Амінь.
